Гранкін Павло Ерленович
ГРА́НКІН Павло Ерленович (27. 12. 1960, Львів) — графік і мистецтвознавець. Освіта середня. Працював інж. Інституту «Укрзахідпроектреставрація» (1993–95); ред. ж. «Будуємо інакше» (1999– 2001); 2002–05 — ред. львів. часопису «Галицька брама». Автор статей з питань архітектури та образотвор. мистецтва Зх. України 19–20 ст. Видав кн. «Львівська залізниця: Минуле і сучасність» (Л., 1996, співавт.), дослідж. «Історія львівської каналізації» (Л., 2001). Створив серію графіч. видів Львова, пам’яток культури ін. регіонів Зх. України (1987–2003, понад 100 чорно-білих рисунків). Ілюстрував часопис «Галицька брама» (від 1996) і путівник «Львів» (Л., 1999). Персон. виставка — у Вроцлаві (Польща, 1999). Твор. стиль відзначається увагою до деталей, оригін. ракурсами, поет. настроєм. Твори зберігаються у відділі мистецтв ЛНБ, Музеї історії релігії у Львові.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «На Замарстинівському цвинтарі» (1989), «Костел св. Войцеха» (1995), «Вілла Ґ. Запольської» (1996), «Міський оборонний мур у Жовкві», «Мотив з парку Залізна Вода», «Руїни Високого Замку», «Вілла на вул. П. Карманського» (усі — 1997), «Синагога на вул. Міхновських», «Залишки давньої забудови Личакова», «Порохова вежа у Львові» (усі — 1998), «Химера», «Церква на вул. М. Залізняка», «Музей І. Труша» (усі — 1999), «Успенська церква» (2000).