Графіка інженерна

Визначення і загальна характеристика

ГРА́ФІКА ІНЖЕНЕ́РНА  — система виконаних за спеціально роз­робленими правилами рисунків (креслень), що від­ображає просторові геометричні форми і спів­від­ноше­н­ня між ними. Г. і. будують за допомогою правил нарисної геометрії і умовних по­значень. Кресле­н­ня виконують на основі центр. і паралел. проекцій принаймні на одну площину. Осн. вимога до кресле­н­ня у Г. і. — можливість одно­значно від­творити геом. форму і її положе­н­ня в просторі — т. зв. оборотність рисунка. Основою Г. і. є система проекцій Ґ. Монжа, засн. нарисної геометрії (пр. «La Géométrie descriptive», 1799). Точка А простору проекціюється на дві взаємно перпендикулярні площини: П₁ — горизонт. площина проекцій; А₁ — горизонт. проекція точки А; П₂ — фронт. площина проекцій; А₂ — фронт. проекція точки А; х₁₂ — вісь проекцій. Якщо площини проекцій з проекціями А₁, А₂ точки А на них сумістити в одну площину кресле­н­ня, то матимемо епюр Ґ. Монжа (див. Рис. 1). У Г. і. використовують також аксонометрію та пер­спективу. Аксонометрія (від грец. ἄξων — вісь і ...метрія) — паралельна проекція фігури та повʼязаної з нею прямокут. декартової системи координат, до якої від­несена ця фігура, на аксонометричну площину проекцій (див. Рис. 2). Причому проекціюється не тільки фігура з системою координат, а й прямокутна проекція її на одну із координат. площин (т. зв. вторин­на проекція). Ці дві аксонометр. проекції дають змогу повністю від­новити форму фігури і її роз­міще­н­ня від­носно системи координат. Залежно від кута ϕ нахилу напрямку s паралельного проекціюва­н­ня до аксонометр. площини П₁ аксонометрію роз­різняють прямокутну і косокутну. При проекціюван­ні декартових осей координат кожна аксонометр. вісь має свій коефіцієнт (показник) спотворе­н­ня. Залежно від спів­від­ношень між показниками спотворе­н­ня роз­різняють 3 види аксонометрії: ізометрію — один показник спотворе­н­ня; диметрію — два показники спотворе­н­ня; триметрію — три різні показники спотворе­н­ня. Лінійна пер­спектива (від латин. perspicio — ясно бачу) — спосіб зображе­н­ня і саме зображе­н­ня просторових фігур на площині картини за допомогою центр. проекціюва­н­ня із центра S (див. Рис. 3). До геом. апарату пер­спективи належать: К — картина (роз­ташована перед спо­стерігачем вертикальна або похила площина, на якій будується пер­спектива); Т — предметна площина (горизонт. площина, з якою повʼязані предмети простору, зображені в пер­спективі); t–t — основа картини (лінія пере­тину Т з площиною К); S — точка зору (центр проекціюва­н­ня, з якого спо­стерігають предмет зображе­н­ня); S₁ — основа точки зору (прямокутна проекція S на Т); О — головна точка пер­спективи (прямокутна проекція S на площину К); h–h — лінія горизонту (горизонт. пряма, що проходить через О); промінь SO — головний промінь пер­спективи (промінь, що починається з S та направлений перпендикулярно до площини К); площина горизонту S_hh — горизонт. площина, що проходить через S; SO — ди­станція (від­стань від S до К); SS₁ — висота горизонту. Для зображе­н­ня обʼєктів, що мають значну, порівняно з висотою, протяжність, у Г. і. використовують проекції з числовими по­значками (у геодезії, геології, у кресле­н­нях споруд на ділянках земної поверх­ні тощо). Будують ортогональні проекції точок на нульову площину; у ви­браному мас­штабі заміряють від­стань точок до нульової площини; побудовані проекції по­значають точками з числовою по­значкою (нижній індекс), яка від­ображає орієнтовану висоту точки від нульової площини. Поверх­ню ділянки землі зображають горизонталями, що є лініями пере­тину горизонт. площин з її поверх­нею. За горизонталями ділянки земної поверх­ні з урахува­н­ням мас­штабу можливо зʼясувати її форму в просторі або роз­вʼязати різні кон­структивні задачі (див. Рис. 4). Викори­ста­н­ня ЕОМ для викона­н­ня креслень спричинило роз­виток ще одного напряму Г. і. — компʼютерної графіки як під­системи автоматиз. проектува­н­ня. Важл. складовою Г. і. є тех. кресле­н­ня (поширен­ню знань і правил тех. кресле­н­ня в Україні сприяли Є. Годик, Й. Могильний та С. Розов). Нині згідно з держ. системою стандартизації України нормативні документи зі стандартизації роз­поділяють за такими категоріями: держ. стандарти України — ДСТУ; галузеві стандарти України — ГСТУ; стандарти наук.-тех. та інж. т-в і спілок України — СТТУ; тех. умови України — ТУУ; стандарти під­приємств — СТП; між­держ. стандарти країн СНД — ГОСТ.

Літ.: Рынин Н. А. Начертательная геометрия: Учеб. Ленин­град; Москва, 1939; Михайленко В. Е., Пономарев А. М. Инженерная графика: Учеб. К., 1990; Михайленко В. Є., Найдиш В. М. Тлумаче­н­ня термінів з прикладної геометрії, інженерної та компʼютерної графіки. К., 1998; Михайленко В. Є., Євстифеєв М. Ф., Ковальов С. М., Кащенко О. В. Нарисна геометрія: Під­руч. К., 2004; Михайлен-ко В. Є., Найдиш В. М., Під­коритов А. М., Ски­дан І. А. Інженерна та компʼютерна графіка: Під­руч. К., 2004.

В. Є. Михайленко, І. Г. Балюба

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю