Графіка інженерна

ГРА́ФІКА ІНЖЕНЕ́РНА  — система виконаних за спеціально розробленими правилами рисунків (креслень), що відображає просторові геометричні форми і співвідношення між ними. Г. і. будують за допомогою правил нарисної геометрії і умовних позначень. Креслення виконують на основі центр. і паралел. проекцій принаймні на одну площину. Осн. вимога до креслення у Г. і. — можливість однозначно відтворити геом. форму і її положення в просторі — т. зв. оборотність рисунка. Основою Г. і. є система проекцій Ґ. Монжа, засн. нарисної геометрії (пр. «La Géométrie descriptive», 1799). Точка А простору проекціюється на дві взаємно перпендикулярні площини: П₁ — горизонт. площина проекцій; А₁ — горизонт. проекція точки А; П₂ — фронт. площина проекцій; А₂ — фронт. проекція точки А; х₁₂ — вісь проекцій. Якщо площини проекцій з проекціями А₁, А₂ точки А на них сумістити в одну площину креслення, то матимемо епюр Ґ. Монжа (див. Рис. 1). У Г. і. використовують також аксонометрію та перспективу. Аксонометрія (від грец. ἄξων — вісь і ...метрія) — паралельна проекція фігури та пов’язаної з нею прямокут. декартової системи координат, до якої віднесена ця фігура, на аксонометричну площину проекцій (див. Рис. 2). Причому проекціюється не тільки фігура з системою координат, а й прямокутна проекція її на одну із координат. площин (т. зв. вторинна проекція). Ці дві аксонометр. проекції дають змогу повністю відновити форму фігури і її розміщення відносно системи координат. Залежно від кута ϕ нахилу напрямку s паралельного проекціювання до аксонометр. площини П₁ аксонометрію розрізняють прямокутну і косокутну. При проекціюванні декартових осей координат кожна аксонометр. вісь має свій коефіцієнт (показник) спотворення. Залежно від співвідношень між показниками спотворення розрізняють 3 види аксонометрії: ізометрію — один показник спотворення; диметрію — два показники спотворення; триметрію — три різні показники спотворення. Лінійна перспектива (від латин. perspicio — ясно бачу) — спосіб зображення і саме зображення просторових фігур на площині картини за допомогою центр. проекціювання із центра S (див. Рис. 3). До геом. апарату перспективи належать: К — картина (розташована перед спостерігачем вертикальна або похила площина, на якій будується перспектива); Т — предметна площина (горизонт. площина, з якою пов’язані предмети простору, зображені в перспективі); t–t — основа картини (лінія перетину Т з площиною К); S — точка зору (центр проекціювання, з якого спостерігають предмет зображення); S₁ — основа точки зору (прямокутна проекція S на Т); О — головна точка перспективи (прямокутна проекція S на площину К); h–h — лінія горизонту (горизонт. пряма, що проходить через О); промінь SO — головний промінь перспективи (промінь, що починається з S та направлений перпендикулярно до площини К); площина горизонту S_hh — горизонт. площина, що проходить через S; SO — дистанція (відстань від S до К); SS₁ — висота горизонту. Для зображення об’єктів, що мають значну, порівняно з висотою, протяжність, у Г. і. використовують проекції з числовими позначками (у геодезії, геології, у кресленнях споруд на ділянках земної поверхні тощо). Будують ортогональні проекції точок на нульову площину; у вибраному масштабі заміряють відстань точок до нульової площини; побудовані проекції позначають точками з числовою позначкою (нижній індекс), яка відображає орієнтовану висоту точки від нульової площини. Поверхню ділянки землі зображають горизонталями, що є лініями перетину горизонт. площин з її поверхнею. За горизонталями ділянки земної поверхні з урахуванням масштабу можливо з’ясувати її форму в просторі або розв’язати різні конструктивні задачі (див. Рис. 4). Використання ЕОМ для виконання креслень спричинило розвиток ще одного напряму Г. і. — комп’ютерної графіки як підсистеми автоматиз. проектування. Важл. складовою Г. і. є тех. креслення (поширенню знань і правил тех. креслення в Україні сприяли Є. Годик, Й. Могильний та С. Розов). Нині згідно з держ. системою стандартизації України нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями: держ. стандарти України — ДСТУ; галузеві стандарти України — ГСТУ; стандарти наук.-тех. та інж. т-в і спілок України — СТТУ; тех. умови України — ТУУ; стандарти підприємств — СТП; міждерж. стандарти країн СНД — ГОСТ.

Рекомендована література

1. Рынин Н. А. Начертательная геометрия: Учеб. Ленинград; Москва, 1939;
   Google Scholar Internet
2. Михайленко В. Е., Пономарев А. М. Инженерная графика: Учеб. К., 1990;
   Google Scholar Internet
3. Михайленко В. Є., Найдиш В. М. Тлумачення термінів з прикладної геометрії, інженерної та комп’ютерної графіки. К., 1998;
   Google Scholar Internet
4. Михайленко В. Є., Євстифеєв М. Ф., Ковальов С. М., Кащенко О. В. Нарисна геометрія: Підруч. К., 2004;
   Google Scholar Internet
5. Михайлен-ко В. Є., Найдиш В. М., Підкоритов А. М., Скидан І. А. Інженерна та комп’ютерна графіка: Підруч. К., 2004.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю