ГРАЧО́В Микола Васильович (29. 12. 1905(11. 01. 1906), С.-Петербург — 26. 07. 1987, Київ) — режисер науково-популярного кіно. Член СКін УРСР (1957). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1951). Закін. Вищі курси мистецтво­знавства при Ленінгр. ін­ституті історії мистецтв (1930). Працював на Київ. кіностудії наук.-популяр. фільмів (1942–73). Створив стрічки: «У пісках Середньої Азії» (1942, спів­авт.; премія Мкф, Венеція, 1946), «До­гляд за плодоносним садом» (1943), «Наше серце», «Гасі­н­ня пожеж» (обидві — 1944), «Вони бачать знову» (1947; диплом Мкф, Карлови Вари, 1948), «Кругла стеблина» (1947), «Оптична пере­садка рогівки», «Каменерізна машина» (обидві — 1948), «Тканин­на терапія» (1949), «Досягне­н­ня сільськогосподарської науки» (1950), «Як уберегтися від захворювань» (1953), «Слідами невидимих ворогів» (1955), «Механізація і електрифікація тварин­ництва» (1959), «Про пил і пилинки» (1961), «До таємниць довголі­т­тя» (1962), «Порт­рет хірурга» (1964; премія ім. М. Ломоносова АН СРСР, 1965), «Клітини багатоклітин­ного організму» (1967), «Від двох до семи» (1968), «Краснополянський бурторозплідник» (1969), «Матерям світу» (1970), «Сила, що керує світами» (1973). Фільми Г. кін. 40–50-х рр. зламали стереотип просвітян., наук.-популяр. кіно, зосередивши увагу на людині, субʼєкті наук. пошуку, спро­грамувавши таким чином орієнтува­н­ня на нові жанри та стилістику.