ГРЕ́ЧНЄВ Яків Олексі­йович (08(20). 10. 1882, С.-Петербург — 04. 08. 1961, Львів) — режисер, педагог. Заслужений артист УРСР (1951). Брав уроки співу в І. Шавердова. 1911 організував гурток з ентузіастів-меломанів та здійснив по­становку опери «Євгеній Онєгін» П. Чайковського. 1912–19 був пом. реж. у Театрі муз. драми під керівництвом Й. Лапицького (Петро­град, нині С.-Петербург). 1920–25 (з пере­рвою) — реж.-по­становник Великого театру у Москві, водночас викл. Опер. студії А. Луначарського. Протягом сезонів 1922–24 здійснив по­становки у Сибдержтеатрі (м. Новосибірськ, РФ). Працював у Київ. (1925–26 — реж.), Одес. (1927 — реж., 1928–31, 1933–37 — гол. реж.) театрах опери та балету, Укр. держ. столич. опері у Харкові (1932–33 — реж.), Саратов. ім. Г. Чернишевського (1938–47 — реж.), Львів. ім. І. Франка (1947–56 — реж., 1956–60 — гол. реж.) театрах опери та балету. Водночас 1947–60 викладав у Львів. консерваторії. Оперні по­становки Г. були сповнені глибоким проникне­н­ням у задум композитора, пошуками сучас. форм сценіч. втіле­н­ня, тонким від­чу­т­тям автор. стилю. Г. працював над пластикою актора, якої вимагали вбра­н­ня і ситуація, кожен жест був вивіреним і об­умовленим, ракурс і поза — від­повід­ними.