ГРЖЕ́БІН Зиновій Іса­йович (липень 1877, м. Чугуїв, нині Харків. обл. — 04. 02. 1929, м. Ванве, побл. Парижа) — видавець, графік. Закін. Харків. художнє училище (1899), навч. у школі Ш. Гол­лоші в Мюнхені, у Парижі. 1905 повернувся в Росію. Разом з М. Горьким видав три номери ж. «Художняя сатира», «Жупел», де помістив власну пародію на рос. герб і карикатуру на Миколу ІІ, за що був заарешт. і увʼязнений на рік. Номери журналу під­лягали повному знищен­ню. Після звільне­н­ня за­ймався видавн. діяльністю. Один із засновників і кер. видавництва «Шиповник» (1907–16), кер. видавництва «Пантеон» (1907–12). Особливу увагу приділяв худож. оформлен­ню книг. Зав. контори г. «Новая жизнь», один з організаторів видавництва «Всемир. лит-ра». 1919 у Петро­граді створив власне видавництво. Більшовики, вбачаючи у видавн. планах Г. за­грозу влас. ідеол. монополії, звинуватили його у «комерц. авантюризмі» і «контр­революційності». На­прикінці 1920 видавництво Г. пере­несене у Стокгольм. Серед зарубіж. рос. видавництв поч. 1920-х рр. видавництво Г. посідало перше місце за кількістю, роз­маї­т­тям та рівнем друков. продукції (зокрема від травня 1922 до жовтня 1923 ви­дано 225 назв, ж. «Летопись революции»). Серед ви­дань — твори Б. Пастернака, М. Гумільова, В. Ходасевича, Г. Іванова, М. Цвєтаєвої, П. Потьомкіна, О. Толстого, М. Горького. 1921 емігрував за кордон. У Берліні продовжив видавн. діяльність. Унаслідок заборони ввозити до Рад. Росії книги, ви­дані за кордоном, та скасува­н­ня договору берлін. торг­предством 1923 видавництво Г. за­знало фінанс. краху. Г. без­під­ставно звинуватили у шахрайстві. Значна кількість добре ви­даних та необхідних у Росії книг, не зна­йшовши реалізації у рос. діаспорі, залишилася на складі. На­прикінці 1923 сімʼя Г. пере­їхала до Парижа, де жила в злиднях.