ГРИ́ВА Максим (справж. — Загривний; 1893, Чернігівщина — 19. 06. 1931, м. Пржеров, нині Чехія) — поет. Учасник визв. змагань 1917–21. Пере­бував у таборі для інтернованих (м. Каліш, Польща), де під­хопив сухоти, що спричинили його ранню смерть. Навч. в Укр. високому пед. ін­ституті (Прага). Провід. діяч Леґії укр. націоналістів, учасник Першого кон­гресу ОУН (Ві­день, 1929), на якому ви­ступив з доповід­дю «Література й мистецтво України». Друкувався у ж. «Веселка» (бл. 20-ти віршів та проз. етюдів), «Нова Україна», «Наша громада», «Український студент», «Літературно-науковий вісник», «Вістник», «Український голос», зб. «Державницька нація». Зблизившись з поетами «праз. школи», став спів­творцем поезії державотвор. характеру. Вірші Г. пройняті твердою вірою в майбутнє визволе­н­ня України («Ми», «Від Батурина до Крут») і пекучим болем за емі­грант. недолю та власну трагічну приреченість. Інтимна лірика вирізняється щирістю й без­посередністю почут­тів (зокрема вірші, присвяч. О. Телізі: «Моя смерть пере­плутала карти...», «Мені ще вчора було гірше... »). Автор низки сатир. віршів (часом під псевд. Смужка), прозово-фантаст. твору «Казка». Ви­ступав також як критик і публіцист. Невелику за обсягом, але вартісну змістом літ. спадщину Г. досі не ви­дано окремою книжкою.