Грива Максим

ГРИ́ВА Максим (справж. — Загривний; 1893, Чернігівщина — 19. 06. 1931, м. Пржеров, нині Чехія) — поет. Учасник визв. змагань 1917–21. Перебував у таборі для інтернованих (м. Каліш, Польща), де підхопив сухоти, що спричинили його ранню смерть. Навч. в Укр. високому пед. інституті (Прага). Провід. діяч Леґії укр. націоналістів, учасник Першого конгресу ОУН (Відень, 1929), на якому виступив з доповіддю «Література й мистецтво України». Друкувався у ж. «Веселка» (бл. 20-ти віршів та проз. етюдів), «Нова Україна», «Наша громада», «Український студент», «Літературно-науковий вісник», «Вістник», «Український голос», зб. «Державницька нація». Зблизившись з поетами «праз. школи», став співтворцем поезії державотвор. характеру. Вірші Г. пройняті твердою вірою в майбутнє визволення України («Ми», «Від Батурина до Крут») і пекучим болем за емігрант. недолю та власну трагічну приреченість. Інтимна лірика вирізняється щирістю й безпосередністю почуттів (зокрема вірші, присвяч. О. Телізі: «Моя смерть переплутала карти...», «Мені ще вчора було гірше... »). Автор низки сатир. віршів (часом під псевд. Смужка), прозово-фантаст. твору «Казка». Виступав також як критик і публіцист. Невелику за обсягом, але вартісну змістом літ. спадщину Г. досі не видано окремою книжкою.

Літ.: Читач [Мухин М.]. Сучасні українські поети. Чц., 1936; Гридень К. Спомини з минулого (1906–1942) // Орлик. 1947. № 9; Русов Ю. Поезія визвольних змагань. Торонто, 1954.

Р. І. Доценко