Гривачевський Борис Євгенович

Визначення і загальна характеристика

ГРИВАЧЕ́ВСЬКИЙ Борис Євгенович (26. 04. 1953, с. Нова Мощаниця Здолбунів. р-ну Рівнен. обл. — 28. 03. 2006, Київ) — громадський діяч, журналіст. Член НСЖУ (1981). Премія ім. Д. Нитченка (2004). Закін. Київський університет (1977). Учителював. У 1978–90 працював ведучим радіо «Київ», 1990–91 — автором і ведучим про­грами «Незалежність» на Укр­радіо. 1991–95 — гол. ред. публіцист. про­грам студії «Образ», 1995–97 — керівник студії «Політика» творчо-вироб. обʼ­єдн. «Громада», ведучий про­грами «Дис­кусії лідерів» на УТ-1, від 1997 — політ. оглядач творчо-вироб. обʼ­єдн. «УТН», від 1998 — ведучий про­грами «Казна», від 2003 — керівник Упр. темат. планува­н­ня Дирекції про­грам з питань контрактів і держ­замовлень, ведучий про­грам «Дзвони народної памʼяті», «Тарасова церква» Нац. телерадіокомпанії України. Від 2004 — чл. оргкомітету зі створе­н­ня, від 2005 — за­ступник голови партії «Україна соборна» (Блок Костенка і Плюща). Учасник низки всеукр. та між­нар. конф. з про­блеми ви­зна­н­ня голодомору в Україні 1932–33 геноцидом укр. нації. Автор кн. «Листи із Соловків» (К., 1991); д/ф «Місце злочину — Сандормох» (1997), «Соловецький реквієм» (2002), «Визволе­н­ня по-совіцьки» (2003), «І зорі вмивалися сльозами» (2004), а також циклу з 10-ти ві­деофільмів «Свою Україну любіть. Шевченкіана» (кін. 1990-х — поч. 2000-х рр.). Творчості Г. було притаман­ним устремлі­н­ня до глибокої правди, актуальності, худож. образ. виразності.

Е. В. Головня

Завантажити статтю