Григоренко Олександр Явтухович
Визначення і загальна характеристика
ГРИГОРЕ́НКО Олександр Явтухович (22. 02. 1938, с. Бородаївка Верхньодніпров. р-ну Дніпроп. обл. — 09. 08. 1962, там само) — поет. Освіта середня. Служив в армії, звідки увʼязн. і засудж. за «антирад. агітацію і пропаганду». Покарання відбував у Мордов. концтаборах (РФ, 1959–61). Згодом працював на заводі в Дніпроп. обл. Втопився в Дніпрі побл. Бородаївки. Поезії Г. опубл. посмертно в альманасі «Вітрила» (К., 1967), ж. «Україна», «Курʼєр Кривбасу», «Визвольний шлях», г. «Вечірній Київ», колект. зб. «З облоги ночі» (К., 1993). Досі їх не видано окремою збіркою, хоч Г. — самобут. поет, твори якого відзначаються оригін. образністю й випрацьованою стилістикою (поезії «Обмарена мить», «Сьогодні я...», «Глибінь душі», «Ти мене полюбиш не за пісню...»). Є у доробку Г. й новели.
Літ.: Ворфлик А. «Щоби по смерті морем повним в чиїсь улитись почуття!» // Жовтовод. вісті. 1977, 25 квіт.; Доценко Р. «Особливо небезпечний», тим-то приречений на безвість // Україна. 1993. № 12; Кучер М. Встань, поете, встань! // «Дубравлаг»: Кн. спогадів. Дн., 1996; Чабан М. Воля осявала шлях йому // Бористен. 1998. № 3; Різниченко О. Спадковість полумʼя і болю // Наодинці з Богом: Зб. Бровари, 1998; Гордасевич Г. Ти мене полюбиш // Визв. шлях. 1999. № 8.
Р. І. Доценко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
