Григор’єв Микола Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ГРИГО́Р’ЄВ Микола Олександрович (11 (23). 12. 1886, м. Суздаль, Росія — 18. 07. 1968, Харків) — педагог. Кандидат педагогічних наук (1930). Закін. Черніг. учител. інститут (1919), де відтоді й викладав; працював у Черніг. навч.-метод. кабінеті, в органах нар. освіти. Від 1926 — у Харкові: н. с., 1930–37 — зав. сектору історії педагогіки Укр. НДІ педагогіки, одночасно — викладач Харків. пед. інституту. 1937 звільнений з роботи за звинуваченням у націоналізмі. 1938–40 — завідувач кафедри педагогіки, проф. Астрахан. пед. інституту (РФ); 1943–68 — професор кафедри педагогіки Харків. пед. інституту. Досліджував історію педагогіки в Росії та Україні, зокрема діяльність губерн. шкіл, питання нар. освіти у 1910–20-х рр., пед. спадщину Л. Толстого, О. Герцена, М. Добролюбова, К. Ушинського. Автор праці «Очерки марксистской педагогики» (Х., 1936), розділу в підручнику «История педагогики» (К., 1973), лекцій з історії педагогіки «Русская революционно-демократическая педагогика 40-х гг. ХIX столетия. Педагогические взгляды В. Г. Белинского и А. И. Герцена», «Русская революционно-демократическая педагогика. 60-е гг. ХIX столетия. Педагогические взгляды Н. А. Добролюбова» (обидві — Харків, 1955).

Завантажити статтю