Григор’єв Сергій Олексійович
ГРИГО́Р’ЄВ Сергій Олексійович (22. 06 (05. 07). 1910, Луганськ — 09. 04. 1988, Київ) — живописець і графік. Чоловік Л. Григор’євої-Стелецької, батько Галини та Майї Григор’євих, дід І. Григор’єва й О. Гуцу. Сталін. премії (1950, 1951). Народний художник СРСР (1974), дійс. чл. АМ СРСР (1958). Закін. Київський художній інститут (1932), у якому працював: від 1934 — на каф. малюнку, професор (1947–60), ректор (1951–55). Від 1950 очолював створену ним майстерню живопису. Від 1958 — керівник твор. майстерень Київ. худож. інституту (згодом АМ). Творчість Г. позначена впливом імпресіонізму. У жанр. полотнах виявив себе представником реалізму, хоч і зазнав тиску догм соцреалізму. У творах Г. домінують драм. та психол. мотиви, відтворено сутність дит. чистоти; емоц. живе сприйняття дійсності коригується глибоким її осмисленням. Краєвиди Г. — спокійні, ліричні, позбавлені надмір. експресії, композиц. ускладненості та декоративності. Учасник худож. виставок від 1933. Картини зберігаються в НХМ, ДТГ (Москва), Запоріз. краєзнав. музеї, Нац. худож. галереї Болгарії, Галереї Гекоссо (Японія).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Купальниці» (1933), «На пляжі», «У Каневі» (обидва — 1937), «Хлопці і Дніпро» (1939), «Вечірні промені» (1946), «Г. Меліхов» (1947), «Воротар», «Прийом до комсомолу» (обидва — 1949), «Обговорення двійки» (1950), «Повернувся» (1954), «П. Панч» (1967), «Рідна мати» (1970), «Оля» (1972), «Мирна земля» (1975), «Осінь у Кончі-Заспі», «Конча-Заспа», «М. Бажан» (усі — 1976), «Сестра і брат» (1985).
Рекомендована література
- Сергій Олексійович Григор’єв: Каталог виставки творів. К., 1973;
- Карклинь Г. Н. Сергей Алексеевич Григорьев: Альбом. Москва, 1981;
- Афанасьєв В. Сповідальна правда митця (До 90-річчя від дня народж. С. О. Григор’єва) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2000. Вип. 7.