ГРИ́ГОРІВ Микола Олександрович (справж. — Григорʼєв; 20. 01. 1924, с. Ставидла, нині Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. — 21. 02. 1997, м. Ірпінь Київ. обл.) — прозаїк. Член СПУ (1986). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Кіровогр. пед. ін­ститут (1955). Перші оповіда­н­ня на­друк. у ж. «Дні­про» (1972, № 3). Працював дир. шкіл на Кірово­градщині, Черкащині, у м. Бердянськ (Запоріз. обл.), учителював у Ірпені. Друкувався в ж. «Вітчизна», «Київ». Твори Г. включені до зб. «Оповіда­н­ня–83» та «Оповіда­н­ня–85», а спогади «Щедрість» уві­йшли до книги про Григора Тютюн­ника «Вічна загадка любові» (1988; усі — Київ). Видав зб. повістей і оповідань «Серпнева тиша» (1973), «Весняний день» (1982), «Степовий байрак» (1988; усі — Київ). Проза Г. без­претензійна, достовірна у від­творен­ні подій, характерів. Герої його творів сповід­ують добро, люд. ідеали, любов до рідної землі.