Григорій (Огійчук)

ГРИГО́РІЙ (Огійчук; 13(25). 01. 1893, с. Трубіївка Сквир. пов. Київ. губ., нині Ружин. р-ну Житомир. обл. — 13. 02. 1985, м. Чикаґо, шт. Іл­лінойс, США) — церковний діяч УАПЦ. Закін. Київ. церк.-учит. семінарію (1915), Житомир. училище пастирів (1918). У травні 1919 хіротонізов. на священика, служив на Київщині, від 1927 — настоятель Успен. собору в Бердичеві. 1932 арешт., 3 р. пере­бував у труд. таборі на Кузбасі (Кемеров. обл., РФ). Від травня 1942 — єпис­коп Житомирський, у вересні 1942 увʼязн. ґестапо, після звільне­н­ня у березні 1943 поновлений на кафедрі. Під час пере­похова­н­ня жертв НКВС у Він­ниці виголошував антибільшов. проповіді. 1944 ви­їхав до Німеч­чини, на 2-му Соборі єпис­копів УАПЦ (м. Еслінґен) у березні 1946 при­знач. вікарієм митрополита Полікарпа у Вестфалії. У жовтні 1947 під­тримав ухвали Ашаф­фенбурзького зʼ­їзду, при­єд­навшись до руху соборноправників на чолі з митрополитом Полікарпом (Сікорським), во­зведений у сан архі­єпис­копа. По­становою Над­звичай. собору єпис­копів УАПЦ по­збавлений священ. сану і від­лучений від Церкви. 1950 ви­їхав до США, 1971 во­зведений у сан митрополита УАПЦ (соборноправної), служив у церкві св. За­ступниці в Чикаґо, організував кілька парафій, видавав часопис «Православний українець» (від 1952).

Завантажити статтю