Григорій (Огійчук)

ГРИГО́РІЙ (Огійчук; 13(25). 01. 1893, с. Трубіївка Сквир. пов. Київ. губ., нині Ружин. р-ну Житомир. обл. — 13. 02. 1985, м. Чикаґо, шт. Іллінойс, США) — церковний діяч УАПЦ. Закін. Київ. церк.-учит. семінарію (1915), Житомир. училище пастирів (1918). У травні 1919 хіротонізов. на священика, служив на Київщині, від 1927 — настоятель Успен. собору в Бердичеві. 1932 арешт., 3 р. перебував у труд. таборі на Кузбасі (Кемеров. обл., РФ). Від травня 1942 — єпископ Житомирський, у вересні 1942 ув’язн. ґестапо, після звільнення у березні 1943 поновлений на кафедрі. Під час перепоховання жертв НКВС у Вінниці виголошував антибільшов. проповіді. 1944 виїхав до Німеччини, на 2-му Соборі єпископів УАПЦ (м. Еслінґен) у березні 1946 признач. вікарієм митрополита Полікарпа у Вестфалії. У жовтні 1947 підтримав ухвали Ашаффенбурзького з’їзду, приєднавшись до руху соборноправників на чолі з митрополитом Полікарпом (Сікорським), возведений у сан архієпископа. Постановою Надзвичай. собору єпископів УАПЦ позбавлений священ. сану і відлучений від Церкви. 1950 виїхав до США, 1971 возведений у сан митрополита УАПЦ (соборноправної), служив у церкві св. Заступниці в Чикаґо, організував кілька парафій, видавав часопис «Православний українець» (від 1952).

Літ.: Помер Митрополит Григорій // Нові дні. 1985, квіт.

С. І. Білокінь