Григорович Дмитро Павлович

Визначення і загальна характеристика

ГРИГОРО́ВИЧ Дмитро Па­влович (25. 01(06. 02). 1887, Київ — 26. 07. 1938, Москва) — авіакон­структор. Закін. Київ. політех. ін­ститут (1909). Від 1912 — тех. дир. заводу 1-го Рос. товариства повітроплава­н­ня. Опублікував низку статей у ж. «Вестник воздухоплавания», зокрема в 1911 — «Очередные задачи авиации» (№ 2), «Эволюция аэроплана на третьей международной вы­ставке воздушного пере­движения в Париже» (№ 21–22, 23); в 1912– «Про­грам­ма рус­ского конкурса воен­ных аэропланов» (№ 6–7), «Гидроаэропланы» (№ 12). У 1913 сконструював свій перший літаючий човен М-1. Після спорудже­н­ня екс­периментал. М-2, -3, -4 створив літаючий човен М-5 (перший бо­йовий виліт здійснив 12 квітня 1915, серійне виробництво тривало до 1923, всього збуд. бл. 300 машин). 1916 сконструював літаючий човен М-9, що мав на озброєн­ні гармату, та перший у світі гідролітак-винищувач М-11. Від липня 1917 — власник авіабуд. заводу в Севастополі, який після більшов. пере­вороту був націоналізований. 1922 повернувся до Москви, де отримав зав­да­н­ня на проектува­н­ня мор. роз­відника М-22. У жовтні 1923 за його участі спроектовано перший рад. винищувач І-1, а через рік — І-2, який (разом із І-2 біс) випускався серійно (понад 200 машин). На­прикінці 1924 пере­їхав до Ленін­града. На заводі «Червоний льотчик» організував від­діл мор. дослід. літакобудува­н­ня (1927 пере­ведений до Москви й пере­творений на дослід. від­діл № 3). У вересні 1928 заарешт. за звинуваче­н­ням у «шкідництві». Протягом 1929–31 працював у ЦКБ-39 ОГПУ разом із М. Полікарповим. У квітні 1930 вони створили винищувач І-5, який випускався серійно (бл. 800 машин); були сконстру­йовані також двоміс. винищувач ДІ-3, штурмовики ЛШ, ТШ-1, ТШ-2, ШОН, бомбардувальники ТБ-5 і МДР-3, винищувач І-7 (І-Z). Остан­ній у 1933–35 випускався серійно (70 машин). 1934 Г. запустив у серію новий гармат. винищувач ІП-1 (ДГ-52), однак незабаром його виробництво було повністю припинено через погані штопорні характеристики і не­вдалу кон­струкцію гармат. Навесні 1936 ОКБ Г. припинило своє існува­н­ня. Один із остан­ніх проектів кон­структора — роз­відник-бомбардувальник ДГ-58Р (1937). Після хвороби та перед­час. смерті Г. його ОКБ очолив О. Сільванський — зять Л. Кагановича. Загалом Г. створив 80 літаків різноманіт. типів; під його керівництвом працювали С. Корольов, С. Лавочкін, М. Камов, В. Шавров, які згодом стали ві­домими кон­структорами авіац. і ракет. техніки; він також очолював каф. кон­струкції літаків Моск. авіац. ін­ституту.

Літ.: Федоров М. Со­здатель гидросамолетов // Техника и вооружение. 1973. № 2; Шавров В. Б. 90 лет со дня рождения Д. П. Григоровича // Из истории авиации и космонавтики. Москва, 1973. Вып. 19; Берлин И. А. 100 лет со дня рождения Д. П. Григоровича // Там само. 1983. Вып. 48; Скавыш А. Со­здатель летающих лодок // Авиация и космонавтика. 1984. № 1; Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. Х., 1995; Григорович Р., Иванов В. Неи­звестный Григорович // Самолеты мира. 2000. № 2.

В. В. Татарчук

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю