ГРИГОРО́ВИЧ-БЕРЕЗО́ВСЬКИЙ Микола Олександрович (27. 11 (09. 12). 1876, Чернігів — 01. 04. 1940, м. Ростов-на-Дону, РФ) — геолог, палеонтолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1935, без захисту дис.). Закін. Новорос. (нині Одес.) університет (1898), де від­тоді й працював: від 1909 — приват-доцент кафедри геології і мінералогії; від 1910 — у Варшав. університеті (1915 пере­ведено в Ростов-на-Дону): завідувач кафедри геології і палеонтології, від 1915 — екс­траординар. проф., від 1917 — в. о. ординар. проф. Наукові дослідже­н­ня присвяч. пита­н­ням страти­графії, палеонтології, гідрогеології, ви­вчен­ню корис. копалин, заг.-геол. про­блемам. Ви­вчав від­кладе­н­ня Причорноморʼя, Сх. Донбасу та його пн. окраїн; фауну пліоценових і постпліоценових від­кладень у Бес­сарабії і Молдавії; під­земні води Пн. Кавказу, Даге­стану, Сх. Донбасу. За участю Г.-Б. у Ростов. університеті була організована мікропалеонтол. лаб. (1935). В остан­ні роки життя був по­стій. консультантом з гідрогеології різноманіт. інж.-геол. організацій Пн. Кавказу.