ГРИ́ДНЄВ Віталій Никифорович (25. 07 (07. 08). 1908, с. Уварово, нині місто Тамбов. обл., РФ — 20. 06. 1990, Київ) — металофізик. Батько Н. Гриднєвої. Доктор технічних наук (1947), професор (1948), академік АН УРСР (1967). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982). Держ. премії УРСР у галузі н. і т. (1974, 1981). Державна премія СРСР у галузі н. і т. (1986). Премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1988). Державні нагороди СРСР. Закін. Пн.-Кавказ. металург. ін­ститут (м. Новочеркаськ, РФ; 1930). Працював 1930–41 у Дні­проп. металург. ін­ституті; 1941–45 — доцент Магнітогор. гірн.-металург. ін­ституту (РФ) та нач. н.-д. терміч. лаб. Магнітогор. металург. комбінату; 1945–55 — у Київ. політех. ін­ституті: 1948–55 — завідувач кафедри терміч. обробки металів, 1952–55 — ректор. Від 1955 — в Ін­ституті металофізики АН УРСР (Київ): 1955–85 — директор, 1955–87 — зав. термофіз. від­ділу (від 1966 — від­діл фіз. основ міцності, від 1974 — від­діл фізики міцності, від 1981 — від­діл фізики швидкіс. термозміцне­н­ня сталей і сплавів), від 1987 — радник дирекції; водночас 1957–61– голова Від­діл. фіз.-мат. н. АН УРСР та 1970–82 — академік-секр. Від­діл. фізики і астрономії АН УРСР. Створив наук. школу з фізики фазових пере­творень в нерівноваж. умовах. Досліджував мета­стабільні стани в металіч. матеріалах, які утворюються при фазових та структур. пере­творе­н­нях. За­пропонував комплекс досконалих методів фіз. екс­перименту, за допомогою яких одержав фундам. результати з механізму фазових пере­творень при великих швидкостях на­гріва­н­ня сталей та тугоплав. матеріалів, роз­робив технол. процеси якісно нового рівня, які зна­йшли широке за­стосува­н­ня у промисловості. Від­критий ним ефект стабілізації критич. точки пере­твор. перліту при під­вищ. швидкості на­гріву уві­йшов до наук. літ-ри під на­звою «ефект Гриднєва»; від­кри­т­тям є встановле­н­ня факту зворотності мартенсит. пере­творе­н­ня у залізовуглецевих сплавах. 1979–85 — гол. ред. ж. «Металофізика».