Гризун Анатолій Пилипович
Визначення і загальна характеристика
ГРИЗУ́Н Анатолій Пилипович (28. 05. 1948, с. Жовтневе Конотоп. р-ну Сум. обл. — 21. 05. 2018, Суми) — поет, перекладач і літературознавець. Кандидат філологічних наук (1988). Член НСПУ (1984). Лауреат Літ. конкурсу ім. В. Мисика (1995). Закін. Сум. пед. інститут (1972). Працював ред. Сум. телестудії (1972– 80); відтоді — у Сум. пед. інституті (нині університет): від 1991 — доцент кафедри укр. літ-ри. Автор поет. зб.: «Десниця» (1972), «Розкрилля» (1976; обидві — Харків), «Високосний рік» (1983), «Віче» (1989; обидві — Київ), «Космос» (1994), «Новотвори» (1998), «Третє тисячоліття» (2003), «Озимина» (2005); п’єси-трагедії «Був Маяковським...» (1993; опубл. у зб. «Новотвори», 1998; усі — Суми); перекладів, вміщених в антології фризької поезії «Над озерами білі вітрила» (К., 1997, співавт.), поет. творів абхаз., азерб., башкир., білорус., болгар., вірмен., казах., нім., латис., литов., польс. літ-р у збірниках та періодиці; наук.-крит. матеріалів з питань розвитку худож. літ-ри, проблем нац. відродження, розвитку української мови. Перекладач та упорядник хрестоматії рос. поезії 19–20 ст. «Північне сяйво» (С., 2001). У творчості Г. значне місце посідає тема поета і поезії; гол. герой — творча людина, яка осмислює навколиш. світ із громадян. позицій. Окремі вірші Г. перекладено рос., болгар., киргиз. та ін. мовами. Автор ст. про В. Маяковського «Неприкаяний син України» // «Київ», 2006, № 5.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
