ГРИ́Н­НИК Олена Іванівна (25. 07. 1943, с. Роз­сохувата Іл­лінец. р-ну Вінн. обл.) — поетеса і громадсько-культурна діячка. Закін. Київ. ін­ститут культури (1969). Мешкала у Він­ниці; від 1990 — у Севастополі, де працювала в Упр. вихов. роботи Військ.-мор. сил України; від 1996 — в Укр. культурно-інформ. центрі, при якому створила укр. бібліотеку; від 1999 вчителює. Разом із Севастоп. організацією товариства «Просвіта» започаткувала міський шевченків. конкурс декл­аматорів, 1998 — першу радіо­про­граму для дітей українською мовою «Ластівʼятко». Заснувала від­діл. Всеукр. жін. товариства ім. О. Теліги. Пише вірші (пере­важно зразки громадян. лірики), пісні, гуморески. Авторка зб. «Моя Україна — любов і тривога», «Три журавлики» (обидві — 2003), «Дух Свободи» (2005; усі — Севастополь). Для її поезії характерні щирість, героїко-романт. під­несеність, вольові інтонації, публіцист. струмінь. Низку влас. віршів Г. поклала на музику.