КРАМАРЕ́НКО Лев Юрі­йович (01(13). 01. 1888, м. Умань Київської губернії, нині Черкаської обл. — 05. 03. 1942, м. Самарканд, Узбеки­стан) — живописець, педагог. Чоловік І. Ждан­ко. На­вчався у Санкт-Петербурзькій АМ (1906–08; майстерня Д. Кардовського), Академії Рансона (Париж, 1911; викладачі П. Бон­нар, М. Дені). Ви­вчав мистецтво в Італії, Туреч­чині, Греції. Від 1918 — в Україні. Директор Глинської художньо-керамічної школи (Роменської повіту Полтавської губернії, нині Сумської обл.), керівник Межигірського мистецько-керамічного технікуму (нині Київської обл.). Від 1923 — у Київському художньому ін­ституті: ректор, керівник майстерні монументального живопису; 1931–32 — керівник майстерні монументального живопису Харківського художнього ін­ституту. Від­тоді — у Москві. 1935–41 — професор Ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації художників. З А. Тараном 1927 створив Обʼ­єд­на­н­ня сучасних митців України з орієнтацією на авангардне західне мистецтво. Основні галузі — монументальний і станковий живопис. Автор фресок та роз­писів у Києві, Москві, Маріуполі (нині Донецької обл.). У реалістичному стилі писав олійні пейзажі, порт­рети, натюрморти. Оформив у Києві дитяче містечко імені В. Леніна (1924) та російський драматичний театр імені Лесі Українки (1936–37). Учасник художніх ви­ставок від 1913. Персональні — посмертні у Москві (1960), Києві (1963). Окремі роботи зберігаються у Харківському, Дні­пропетровському художньому музеї, Державній Третьяковській галереї (Москва). Серед учнів — І. Беклемішева, П. Іванченко, О. Кулик, Ф. Кумпан, В. Лимаренко, Д. Шавикін, І. Штільман.