Жданко Ірина Олександрівна
ЖДАНКО́ Ірина Олександрівна (09(22). 09. 1905, С.-Петербург — 23. 05. 1999, Москва) — живописець і графік. Сестра Т. Жданко, дружина Л. Крамаренка. Член Обʼєдн. сучас. митців України (1928–31). Закін. Київський художній інститут (1927; викл. Л. Крамаренко). Основні галузі — станковий та монументальний живопис, станк. графіка. Учасниця мистецьких виставок від 1924. Персон. — у м. Подольськ (Моск. обл., 1969, 1983), Москві (1985). У Києві брала участь у розписах клубу та їдальні Дит. містечка ім. В. Леніна (1922–23), конференц-залу АН УРСР (1930). Від 1932 — у Москві. Працювала 1965–90 у Комісії з нар. мистецтва при СХ СРСР. Разом із чоловіком приятелювали із К. Малевичем (бували з ним на етюдах), В. Татліним, О. Богомазовим, Р. Фальком. Роботи франц. імпресіоністів справили визначал. вплив на творчість Ж., що насамперед відобразилося у її надзвичай. володінні кольором, його «просвітлюванні», звільненні від «коричневої хвороби академізму». Створювала композиції на антиреліг., індустр., середньоазій. тематику. Осн. жанр — пейзаж.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Каменярі на Дніпрельстані» (1929), «Ялта. Прибій» (1939), «У селі Космач», «За роботою» (обидва — 1960), «Спека» (1977), «Дім у Керчі» (1979), «Сонячний ранок» (1980), «У Карпатах», «Будиночок у Карпатах» (обидва — 1981); серія «Львів» (1984); графічні серії — «Орловські партизани» (1943–45), «Львів» (1945), «Молоді будівники Москви» (1957–63), «Середня Азія» (1962–70).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
