Гринчишин Дмитро Григорович

ГРИНЧИ́ШИН Дмитро Григорович (16. 10. 1927, с. Потік, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл.) — мовознавець. Кандидат філологічних наук (1962). Дійсний член НТШ (1992). Закін. Львівський університет (1953). Від 1956 — викладач Рівнен. пед. інституту; від 1958 — в Інституті сусп. наук АН УРСР (Львів): 1971–87 — завідувач відділу мовознавства, від 1987 — провідний науковий співробітник; від 1991 — у Львів. університеті: доцент кафедри заг. мовознавства (до 1996) та української мови (1996– 2005). Наукові дослідження: істор. та сучасна лексикографія, лексикологія, діалектологія, словотвір, культура української мови. Автор монографії «Явище субстантивації в українській мові (субстантивація прикметників)» (1965), співавтор «Словника староукраїнської мови XIV–XV ст.» (т. 1–2; 1977–78; премія ім. І. Франка АН УРСР, 1981), «Короткого тлумачного словника української мови» (1978; 1988), «Словника паронімів української мови» (1986), «Словника труднощів української мови» (1989; усі — Київ), «Словника-довідника з культури української мови» (Л., 1996). Співавтор та відп. редактор «Словника української мови XVI — першої половини XVII ст.» (Л., 1994– 2006, вип. 1–13).

Літ.: Дмитро Гринчишин: Бібліогр. покажч. Л., 1998.

Н. В. Хобзей