ГРИНЧИ́ШИН Дмитро Григорович (16. 10. 1927, с. Потік, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл.) — мово­знавець. Кандидат філологічних наук (1962). Дійсний член НТШ (1992). Закін. Львівський університет (1953). Від 1956 — викладач Рівнен. пед. ін­ституту; від 1958 — в Ін­ституті сусп. наук АН УРСР (Львів): 1971–87 — завідувач від­ділу мово­знавства, від 1987 — провід­ний науковий спів­робітник; від 1991 — у Львів. університеті: доцент кафедри заг. мово­знавства (до 1996) та української мови (1996– 2005). Наукові дослідже­н­ня: істор. та сучасна лексико­графія, лексикологія, діалектологія, словотвір, культура української мови. Автор моно­графії «Явище суб­стантивації в українській мові (суб­стантивація прикметників)» (1965), спів­автор «Словника староукраїнської мови XIV–XV ст.» (т. 1–2; 1977–78; премія ім. І. Франка АН УРСР, 1981), «Короткого тлумачного словника української мови» (1978; 1988), «Словника паронімів української мови» (1986), «Словника труднощів української мови» (1989; усі — Київ), «Словника-довід­ника з культури української мови» (Л., 1996). Спів­автор та відп. редактор «Словника української мови XVI — першої половини XVII ст.» (Л., 1994– 2006, вип. 1–13).