Водні ресурси

ВО́ДНІ РЕСУ́РСИ — поверх­неві й під­земні води певної території, придатні для викори­ста­н­ня з метою забезпече­н­ня потреб населе­н­ня і галузей економіки, а також як джерела водозабезпече­н­ня. За запасами водних ресурсів Україна посідає одне з остан­ніх місць в Європі. На одного жителя нашої держави на рік припадає близько 1 тис. м³ води. Для порівня­н­ня (тис. м³ на рік): у Великій Британії — 5,0, Франції — 3,5, Німеч­чині та Швеції — по 2,5. Балансові запаси місцевого водного стоку України становлять у середній за водністю рік 52,4 км³, у маловодні роки — 29,7 км³. Загальна величина обʼєму стоку (з урахува­н­ням транзитного) складає 87 км³ (без Дунаю). Водоресурсне забезпече­н­ня України характеризується значною територіальною нерівномірністю та чітко ви­значеною сезон­ністю, комплексом природних умов. Значна протяжність території із заходу на схід та з пів­ночі на пів­день, наявність двох гірських систем на заході та пів­дні, значні оро­графічні й ґрунтово-геологічні особливості окремих регіонів, наявність значного морського узбереж­жя призводять до нерівномірного роз­поділу водності річок та загальних обʼємів водоресурсного потенціалу того чи іншого регіону.

Умовно територію України за обʼємами місцевого стоку поділяють на 3 зони. До зони високої водності належать Українське Поліс­ся та частково пів­нічна частина Лісо­степу. На цій території роз­ташовані більша частина Волинської, Рівненської та Житомирської областей, майже половина Київської, Чернігівської та Сумської областей. У середній за водністю рік обʼєми місцевого стоку у цій зоні лежать у межах від 2 км³ (Київська область) до 3,5 км³ (Чернігівська область). Зона до­статньої водності лежить у межах Лісо­степу України та Пере­дкарпа­т­тя. До цієї території належать невеликі пів­ден­ні ділянки Волинської, Рівненської та Житомирської областей, половина Київської, Чернігівської та Сумської областей, повністю Тернопільська, Хмельницька, Він­ницька, Черкаська та Полтавська області, частково Львівська, Івано-Франківська, Одеська, Кірово­градська й Харківська області. У середній за водністю рік обʼєми місцевого стоку у цій зоні лежать у межах від 0,6 км³ (пів­нічна частина Одеської області) до 4,5 км³ (пів­нічна частина Львівської області). Зона недо­статньої водності за­ймає частину Лісо­степу та Степ України. У межах цієї зони роз­ташовані більша частина Харківської, Кірово­градської, Одеської областей, повністю Луганська, Донецька, Дні­пропетровська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та АР Крим. У середній за водністю рік обʼєми місцевого стоку у цій зоні лежать у межах від 0,1 км³ (Херсонська область) до 1,7 км³ (центральна та пів­нічно-східна частини Харківської області).

Крім того, на території України ви­окремлюють 2 гірські регіони — Українські Карпати та Кримські гори, де виявлені особливі ландшафтно-кліматичні умови щодо формува­н­ня обʼємів місцевого стоку. У Карпатах, зокрема на території Закарпатської області, спо­стерігаються найбільші в Україні обʼєми місцевого стоку (в середній за водністю рік досягають майже 8 км³). У Кримських горах обʼєми місцевого стоку в середній за водністю рік змінюються від 0,9 км³ (у перед­гірʼї) до 1,2–1,4 км³ (у високих яйлах). Природний територіальний роз­поділ водних ресурсів в Україні часто не збігається з роз­ташува­н­ням найбільших господарсько-промислових комплексів. Так, у межах територіально не­значної ділянки гирла Дунаю обʼєми стоку сягають майже 60 % усього річкового стоку, тоді як потреба у них складає 5 % загальнодержавного обʼєму стоку. При цьому найбільші промислові регіони України (Харківщина, Донбас, Криворіж­жя, Херсонщина, АР Крим) мають найменшу забезпеченість водними ресурсами.

Про­блема територіальної і часової нерівномірності забезпече­н­ня населе­н­ня й галузей економіки України водними ресурсами вирішується шляхом регулюва­н­ня та пере­розподілу річкового стоку. Для цього створені 1160 водо­сховищ, майже 28 тис. ставків, 7 великих ка­налів та 10 водоводів великого діаметру. Особливе місце у цій системі гідроінженерних споруд за­ймає каскад дні­провських водо­сховищ, який забезпечує водою майже 30 млн жителів України і більшу частину обʼємів водокористува­н­ня галузей економіки.