Гітлер Адольф
725
Том 5
Енциклопедія Сучасної України. Т. 5: «Вод» – «Гн»| ISBN | 966-02-3355-8 |
|---|---|
| ISBN серії | 966-02-2074-X |
| УДК | 030(477) |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Засновники | НАН України; НТШ |
| Гол. редкол. | І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін. |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Місце видання | Київ |
| Рік | 2006 |
| Обсяг | 728 с. |
Том містить 3.4 тис. статей
Файл завантажено на ваш пристрій
Зміст
(1909, с. Селіно, нині Костром. обл., РФ – 22. 01. 1962, с. Дубровіно Костром. обл., РФ) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. В армії і на фронті від 1941. Відзначився у вересні 1943 під час форсування Дніпра в р-ні х. Монастирьок побл. смт Ржищів (нині місто) Кагарлиц. р-ну Київ....
Д. Б. Афанасенко
(18. 10. 1943, с. Носачів, нині Смілян. р-ну Черкас. обл.) – економіст. Доктор економічних наук (1995), професор (1996). Закін. Дніпроп. університет (1968), ВПШ при ЦК КПУ (1976), Дніпроп. с.-г. інститут (1979), Ліон. вищу школу упр. (Франція, 1994). У 1965–88 – на комсомол., парт. та госп. роботах у Дніпроп., Херсон. обл. і Молдові. Від 1988 – у...
А. М. Третяк
(25. 10. 1912, м. Дубно, нині Рівнен. обл. – 27. 12. 1972, м. Чикаґо, США) – громадська діячка. Навч. у пед. технікумі. Від 30-х мешкала у Полтаві. 1941 очолила Товариство укр. Червоного Хреста на Полтавщині, розгорнувши нац.-патріот. та допомогову роботу; Товариство тісно співпрацювало з УАПЦ, контактувало з ОУН. Після евакуації з Полтави...
Т. П. Пустовіт
(13. 12. 1914, с. Білка, нині Тростянец. р-ну Сум. обл. – 10. 02. 2003, Київ) – мистецтвознавець, художник і колекціонер. Член НСХУ (1965). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953). Працював н. с. у Нац. музеї укр. мистецтва (Львів, до 1958). Від 1979 – худож. ред. естамп....
П. В. Нестеренко
(10. 06. 1938, с. Мурафа Краснокут. р-ну Харків. обл.) – хімік. Доктор хімічних наук (1996), професор (1999). Закін. Харків. університет (1962). Працював у Харків. фіз.-тех. інституті низьких т-р АН УРСР; від 1967 – у Харків. університеті: 1967–91 – доцент, від 1991 – завідувач кафедри неорган. хімії, від 1999 – проф. Дослідж. у галузі...
М. О. Мчедлов-Петросян
– плетіння з ниток. Розрізняють В. ручне (гачком або спицями, голками, дротами) і машинне. В. ручне гачком. Гачки були кістяні, дерев’яні, металеві, від 2-ї пол. 20 ст. – пластмасові. Для В. здавна використовують грубо прядені руками нитки або фабричні вовняні, лляні, бавовняні. За функціонал. призначенням ручне В. гачком розподіляється на три...
Г. Г. Стельмащук
(20. 04(02. 05). 1857, с. Путятіно Раненбур. пов. Рязан. губ., Росія – 23. 09(06. 10). 1914, Москва) – лікар-невропатолог. Доктор медицини (1901). Закін. Моск. університет (1883), де й працював у клініці нерв. захворювань (1886–89); у 1902– 10 – приват-доцент кафедри фізіології; брав участь у створенні при Університеті Протиалкогол. музею; 1911 –...
С. М. Булах, Н. С. Костенко
(15(27). 10. 1867, х. Федорівка Вовчан. пов. Харків. губ. – 1919, Харків) – історик, політичний діяч. Закін. Харків. університет (1891), де відтоді й працював: від 1898 – магістр заг. історії (магістер. дис. «Очерки из истории папства в 11 веке»), від 1913 – в. о. ординар. проф. заг. історії. Депутат 3-ї Держ. думи Росії (1907–12), де виступав...
І. Г. Левченко
– археологічна пам’ятка мезолітичного періоду. Датується 8– 7 тис. до н. е., належить до в’язівоц. варіанту зимівників. археол. культури Сх. України. Знаходиться на березі р. Сніпород побл. с. В’язівок Лубен. р-ну Полтав. обл. На місці стоянки розкопано рештки 5-ти заглиблених у землю жител ліс. мисливців та госп. ями. Житла являли собою округлі...
Л. Л. Залізняк
(1862, Волинь – 16. 10. 1919, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл.) – правознавець, державний діяч. Закін. Університет св. Володимира у Києві. Працював мировим суддею, був чл. окруж. суду. Від 1905 – чл. Конституц.-демократ. партії. 1906 обраний депутатом 1-ї Держ. думи Росії, належав до укр. фракції та Союзу автономістів. Після розпуску...
В. М. Чисников
(30. 11. 1942, с. Вознесенка Воронез. обл., РФ) – хімік. Доктор хімічних наук (2000). Закін. Воронез. університет (1971), працювала у ньому. 1982–2005 – в Інституті проблем матеріалознавства НАНУ (Київ; від 2001 – провідний науковий співробітник). Від 2005 – на пенсії. Наукові дослідження у галузі кінетики і механізмів електрохім. розчинення і...
Н. П. Коржова
– річка у Павлоградському та Юр’ївському районах Дніпропетровської області, права притока Самари (басейн Дніпра). Бере початок на Зх. від с. Чаплинка Юр’їв. р-ну на вис. 165 м над р. м. Довжина річки 36 км, площа басейну 279 км2. Заг. довж. річк. мережі 49 км, густота – 0,18 км/км2. Похил річки 2,9 м/км. Долина асиметрична,...
Л. І. Зеленська, В. В. Дем’янов
(20. 10. 1920, с. Федорівка, нині Карлів. р-ну Полтав. обл.) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Закін. Краснодар. військ. авіац. училище льотчиків і льотчиків-спостерігачів (РФ, 1940). На фронті від початку війни. До березня 1944 здійснив 263 бойові вильоти на бомбардування...
Г. І. Гончарук
(25. 02. 1949, м. Сталіно, нині Донецьк) – акордеоніст. Заслужений діяч мистецтв України (1999). Закін. Донец. муз.-пед. інститут (1975; кл. Р. Романкова). Відтоді викладає у Донец. муз. училищі. Від 1987 – засн. і худож. кер. квінтету «Мелодія» (у складі – викладач Донец. муз. училища М. Томко, М. Пипенко, А. Пряхін, А. Жмуцький), який став...
Т. В. Тукова
(02. 02. 1919, с. Полтавка, нині смт Баштанка Микол. обл. – 25. 02. 1996, Одеса) – лiтературознавець. Доктор фiлологічних наук (1967), професор (1970). Член СПУ (1962). Учасник 2-ї світової війни. Закiн. Одес. університет (1947), де й працював від 1949: від 1956 – доцент, завідувач кафедри укр. літ-ри, від 1966 – завідувач кафедри теорії і...
Г. Д. Зленко
(12. 06. 1930, с. Гайчур, нині Тернувате Новомикол. р-ну Запоріз. обл. — 04. 12. 2005, Запоріжжя) – скульптор і живописець. Член НСХУ (1970). Закін. Дніпроп. художнє училище (1952; викл. О. Бєляєва, М. Панін, О. Ситник). Відтоді працював методистом з образотвор. мистецтва у Дніпроп. будинку нар. творчості; 1955–64 – скульптор Запоріз. товариства...
І. С. Гресик
(10(23). 01. 1904, Ташкент – 01. 06. 1988, Львів) – палеонтолог, біостратиграф, геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1937), професор (1941), академік АН УРСР (1948). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1981). Державні нагороди СРСР. Сталінcька премія (1948), Премія ім. В. Вернадського АН УРСР (1979), Державна премія УРСР у галузі науки і...
Л. Д. Пономарьова
(15. 02. 1922, с. Мордово, нині Тамбов. обл., РФ – 21. 08. 1977, там само) – військовик. Герой Радянського Союзу (1943). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. В армії від 1941, на фронті від 1942. Відзначився у вересні 1943 під час форсування Дніпра побл. с. Окунінове Козелец. р-ну Черніг. обл. Від 1946 – лейтенант у запасі. Жив...
Ю. І. Молодша
(1871, Харків – 05(18). 02. 1913, С.-Петербург) – естрадна співачка (сопрано), артистка балету. Співу навч. в С.-Петербурзі в С. Сонки. У 1887 танцювала у трупі С. Ленчевського (Київ. міський театр, нині Нац. опера України); від 1888 – в оперетк. трупах І. Сетова, А. Блюменталь-Тамарина (обидві – Київ); у 1893 – арт. Моск. театру естради...
В. Д. Туркевич
(28. 11 (11. 12). 1917, с. Горцер, Удмуртія, Росія – 03. 03. 2001, Сімферополь) – акушер-гінеколог. Доктор медичних наук (1973), професор (1975). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Саратов. мед. інститут (РФ, 1941). Працював лікарем. Від 1952 – у Крим. університеті: 1975–99 – професор кафедри акушерства та гінекології. Від...
А. А. Бабанін
(31. 02. 1922, м. Сарапул, нині Респ. Удмуртія, РФ — 21. 04. 2012, Харків) – живописець, графік і педагог. Член НСХУ (1960). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Харків. худож. інститут (1952; викл. С. Бесєдін, О. Кокель, П. Котов). Працює у Харків. худож. інституті (нині академія дизайну і мистецтв): доцент (від 1961), професор...
В. Д. Путятін
(Шкурко Василь Феофілович; 25. 04(07. 05). 1886, Полтава – 17. 12. 1937, Кіров. обл., РФ) – церковний діяч. Закін. Київ. духовну академію. 1910–26 – керуючий справами Києво-Печер. лаври. Після чернечого постригу 1914 служив ієромонахом. Один з організаторів лавр. дружини, до складу якої входили ченці і послушники. 1917 звернувся до нім....
М. Ю. Костриця
(12. 10. 1958, м. Кізел Перм. обл., РФ) – мистецтвознавець. Член НСХУ (2003). Закін. Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1985). Працювала 1986–98 завідувач відділу сучас. мистецтва Луган. ХМ; від 1999 – викладач кафедри філософії Луган. аграр. університету; одночасно від 2003 – у Луган. організації НСХУ....
Л. В. Рубченко
(від франц. vaudeville) – жанр музичного театру; легка комедійна одноактна вистава з музикою, куплетами, танцями. В. притаманні: анекдотична ситуація в основі сюжету, нагромадження випадковостей, переодягання, фарс. трюки, дотепні діалоги, словесні каламбури, танці, куплети, моралізатор. фінал. У 15–16 ст. терміном «В.» визначали просту,...
Л. З. Мороз, І. М. Сікорська
(10. 03. 1921, с. Мала Салиха, нині Красилів. р-ну Хмельн. обл. – 15. 05. 2000, Мінськ) – педагог. Доктор педагогічних наук (1971), професор (1972), академік Білорус. академії освіти (1994). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Вінн. пед. інститут (1948). Працював учителем (1938–41) та дир. (1946– 61) заг.-осв. шкіл, викл. Чернів....
І. І. Циркун
(04. 08. 1878, м. Обезьонж-Познань, нині Польща – 17. 03. 1966, Львів) – живописець. Член Союзу польс. художниць (1917). Навч. у Париз. АМ (1910–13), Мист. школі О. Новаківського у Львові (1913– 17), Дрездені (Німеччина, поч. 1920-х рр.) та Відні (до 1924). Від 1913 – у Львові. Учасниця худож. виставок від 1913. Персон. – у Львові (1922, 1966)....
Л. В. Волошин, О. Ф. Сидор
– річки, канали, озера, водосховища, моря та інші водойми, окрім територіальних вод, береги яких належать даній державі. Правовий режим В. в. регулюється Конвенцією ООН з мор. права (1982), а також відповід. законами даної держави. До В. в. України належать мор. води, розташ. від берега до лінії, прийнятої для відрахування ширини територ. вод;...
А. В. Яцик
– води, що заповнюють пори і пустоти гірських порід, а також ґрунту. Води осадових порід виявлені на глиб. майже до 8-ми км в артезіан. басейнах; на більшій глибині – в граніт. і базальт. зонах земної кори, звідки вода піднімається у складі вулкан. порід і в розплаві вулкан. лав. В. п. розрізняють за походженням, умовами залягання, режимом,...
А. В. Яцик
– води суходолу, які постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі різних водних об’єктів, у рідкому (водотоки, водойми) чи твердому (льодовики, сніговий покрив) станах. В Україні представлені усіма видами, крім льодовиків. Характеристиками В. п. є поверхн. стік, обсяг води в озерах, болотах, водосховищах, ставках та лиманах....
А. В. Яцик
– сукупність усіх вод земної кулі в рідкому, твердому й пароподібному станах. До природних вод належать води Світового океану, поверхневі й підземні води суходолу, води атмосфери. Води природні взаємодіють у процесі кругообігу води в системі океан–атмосфера–суходіл–океан. Природна вода, незалежно від місця знаходження та агрегатного стану...
А. В. Яцик