ВОДОВО́ЗОВ Василь Васильович (Водовозов Василий Васильевич; 22. 12. 1864(03. 01. 1865), С.-Петербург — 07. 10. 1933, побл. м. Збраслав, нині Чехія) — російський громадський і політичний діяч, публіцист. Від 1883 навч. на істор.-філол., 1885–87 — на юрид. ф-тах, 1890 склав екс­терном іспити на зва­н­ня канд. прав у С.-Петербур. університеті. 1887 заарешт. за публікацію заборон. цензурою творів і засланий на 5 р. до Архангел. губ. (Росія). 1892–93 — спів­роб. ж. «Мир божий»; 1893– 94 — зав. іноз. від­ділу с.-петербур. г. «Рус­ская жизнь», автор статей в «Энциклопедическом словаре» Ф. Брокгауза та І. Ефрона (С.-Петербург, 1890–1907).

1894 від­відав словʼян. країни Балкан. п-ова, 1897 — Австро-Угорщину. Від 1895 — у Києві: ви­ступав посередником між соціал-демократами та есерами; очолював іноз. від­діли г. «Киевское слово» (1896), «Киевские отклики» (1904), ж. «Южное обозрение» (Одеса, 1904). У С.-Петербурзі — спів­роб. демократ. ви­дань, чл. нелегал. Спілки визволе­н­ня (1903–05), Трудової групи (від 1906). У 1906–12 був під судовим слідством за звинуваче­н­ням у «літ. злочинах». 1905– 07 та 1911–14 читав лекції у містах Росії. Від 1917 — чл. Трудової нар.-соціаліст. партії. 1918– 19 — на журналіст. роботі, 1919– 20 — викладач Петрогр. університету (нині С.-Петербург). Від 1922 — у Берліні, від 1924 — у Празі. За­ймався літ. діяльністю. Член Союзу рос. письмен­ників та журналістів Чехо-Словач­чини. Загинув за незʼясов. об­ставин.