ВОДОДІ́ЛЬНИЙ ХРЕБЕ́Т — гірський хребет в Українських Карпатах, пере­важно на межі Львівської та Закарпатської областей. Ін. назва — Верховинський Вододільний хребет. Про­стягається від верхівʼя р. Уж до верхівʼя р. Ріка, у межах Кроснен. зони. Макс. вис. 1405 м над р. м. (г. Пікуй). Сформований пісковиками. Хребет має звивисті лінії гребенів, асиметр. форму: пд. схили стрімкі, урвисті, пн. — пологі. По вершин­ній лінії В. х. проходить гол. Карпат. вододіл, з якого беруть початок багато річок: Латориця, Стрий, Опір, Ріка та ін. Багато зручних пере­валів, які здавна використовують як шляхи сполуче­н­ня (Ужоцький, Середній Верецький, Воловецький та ін.). Пере­важають верховинські ландшафти. Схили до вис. 1200–1250 м над р. м. вкриті смереково-буковими, рідше — буковими, лісами (лісистість 30–45 %). Вище роз­таш. полонини, пере­важно вторин. походже­н­ня, зайняті лучно-чагарничковою рослин­ністю (біловусникові, рідше — червонокострицеві, луки, чагарничкові зарості чорниці). За геоботан. ра­йонува­н­ням ця територія належить до Ставнен.-Жденев. р-ну ялицево-букових лісів та Дубриницько-Полян. р-ну грабово-букових і букових лісів, частково Боринсько-Славського р-ну смереково-ялицево-букових лісів у межах Сх.-карпат. гірської під­провінції Центр.-європ. геоботан. провінції. Район рекреації. Зх. частина хребта належить до Ужанського національного природного парку, у центр. частині роз­таш. ландшафт. заказник заг.-держ. значе­н­ня Пікуй.