Водохреще

ВОДО́ХРЕЩЕ — релігійне свято, що завершує рiздвяно-новорiчну обрядовiсть. Ін. назви — Богоявле­н­ня, Хреще­н­ня Господнє, Водохрестя, Водосвя­т­тя, Йор­дан. Святкується 19 сiчня. Щодо походже­н­ня свята iснують рiзнi думки. Однi дослiдники вважають, що це християн. звичай, запозич. від грекiв; iншi дотримуються думки, що свято «випадає» з рiздвяного циклу, бо присвяч. «чистителю i святителю давнини — водi, ви­гнан­ню зими та вшануван­ню i при­скорен­ню приходу весни». В. повʼязане з освяче­н­ням води. Побутує думка, що до цього дня нечиста сила (пере­важно чорти) пере­ховується у водi. Пiсля обряду мисливцi роблять кiлька пострiлiв, «щоб зне­шкодити нечистивцiв». У народi від Рiздва й до В. не прали бiлизни й не замочували конопель у протiч. водi — «бо чорти чiплятимуться», а жiнкам не гоже було брати воду в криницях, рiчках, ставках; це могли робити лише чоловiки, за що молодицi на «посвятки» (на­ступ. дня) щедро їх причащали. Напередоднi В. готували третю — голодну кутю. Вживати її годилося пiсля освяче­н­ня води (звідси й назва її). Ввечерi залишки кутi збирали в горщики, в яких готували страву, виносили до ворiт i роз­бивали, приказуючи: «Геть, кутя, з покутя, а узвар — йди на базар!». Тим часом дiти голосно стукали макогонами у хатнi кути, а мисливцi робили кiлька «пустих» пострiлiв. Це дійство називалося «роз­стрiлюва­н­ням кутi», «роз­стрiлюва­н­ням мороза». На Полтавщинi на свято В. селяни виводили на вулицю молодих лошат та волiв, щоб «обʼ­їздити» їх — при­вчити до майбут. працi. Свячену воду тримали в оселі протягом року, давали хворим, скроплювали будiвлi, вулики з бджолами, тварин (під час першого попасу), додавали у купіль новонародженого; дiвчата у посвячену воду клали калину чи коралi й умивалися, щоб були румʼяними щоки. Люди вiрили, що пiсля освяче­н­ня, вода опiвночi пере­творюється на вино. Після від­прави у церкві священик та прихожани йшли до ставка або річки, де вже стояв вирубаний з льоду і облитий буряковим квасом хрест, а також зроблений з льоду престол, обвитий сосновими гілками — т. зв. цар. врата. Тут від­бувалася служба і освяче­н­ня води, яку люди брали з собою. У Києвi щороку на В. городяни сходяться на велике дiйство освяче­н­ня води на Днiпрi.

Завантажити статтю