Возіанов Олександр Федорович

ВОЗІА́НОВ Олександр Федорович (02. 10. 1938, м. Мелітополь, нині Запоріз. обл. — 07. 05. 2018, Київ) — лікар-уролог. Чоловік Жанни, батько Сергія Возіанових. Доктор медичних наук (1978), професор (1980), академік НАНУ (1991), НАМНУ (1993), АМН Бразилії (1997), Польщі (1997), Білорусі (1998) та Росії (2001). Заслужений діяч науки УРСР (1986). Держ. премії України в галузі науки і техніки (1983, 2001). Премія ім. О. Богомольця НАНУ (2001). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (1996), князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (1998). Кавалер золотої медалі ім. А. Швейцера Польс. академії медицини (1999). Герой України (2000). Закін. Київський медичний ін­ститут (1962). Працював лікарем (1966–68); від 1968 — в Нац. мед. університеті (Київ): від 1979 — завідувач кафедри урології; одночасно від 1987 — директор Ін­ституту урології НАМНУ; від 1990 — нач. Лікув.-оздоров. упр. при Президентові України; від 1993 — президент НАМНУ. Голова Укр. товариства урологів (від 1987), президент Асоц. урологів України (від 1995). Гол. ред. «Журналу Академії медичних наук України» (від 1993), ж. «Урологія» (від 1997). Гол. напрями наук. діяльності: функціональні методи діагностики та хірург. лікува­н­ня осн. урол. захворювань. Роз­робив класифікацію перед­раку та раку перед­міхурової залози і сечового міхура, оригінальну методику операції і спец. інструментарій для вилуче­н­ня добро­якіс. пухлини перед­міхурової залози. Засн. лаб. радіонуклідної (1972) та термогр. (1983) діагностики, першого в Україні від­діл. екс­тракорпоральної літотрипсії (1996) та клініки ендо­скопіч. урології (1998).

Завантажити статтю