Войташевський Яків Борисович
ВОЙТАШЕ́ВСЬКИЙ Яків Борисович (21. 10. 1888, м. Каховка Таврій. губ., нині Херсон. обл. — 11. 07. 1952) — лікар-уролог. Доктор медицини (1923). Закін. Харків. університет (1913). Працював військ. лікарем. Від 1918 — зав. діагност. відділу Всеукр. рентґенів. академії; 1924–35 — асист. шпитал. хірург. клініки, водночас 1929–39 — зав. сечостатевого відділу Укр. н.-д. шкірно-венерол. інституту (обидва — Харків); від 1938 — проф., зав. курсу урології, декан пед. факультету 2-го Харків. мед. інституту; від 1941 — доцент Ташкент. мед. інституту; від 1944 — доцент, проф. Харків. мед. інституту. Наукові дослідження з урології, зокрема впровадив у лікар. практику принципи хірург. лікування гонореї та її ускладнень, вивчав питання пеніцилінотерапії.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Лечение серно-кислой магнезией расстройств мочеиспускания // Новый хирург. арх. 1923. № 9; Загальна хірургія: Лекції. Х., 1931; Хірургія: Підруч. Х., 1935; Пиогенные урологические заболевания и лечение их иммунотрансфузией // Урология. 1941. Т. 18, вып. 1; Харьковское урологическое общество в 1951 г. // ВД. 1952. № 6.
Рекомендована література
- Войташевский Яков Борисович: 10 лет со дня смерти // Урология. 1963. № 4.
Завантажити статтю
Людина 
