Войтоловський Лев Наумович

ВОЙТОЛО́ВСЬКИЙ Лев Наумович (17(29). 02. 1876, с. Старе Полтав. губ.; за ін. даними — 20. 02(03. 03). 1876, м. Лубни, нині Полтав. обл. — 17. 11. 1941, Ленінград, нині С.-Петербург) — літературознавець, публіцист, лікар. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1893–97; виключ. за участь у студент. демонстраціях), закін. мед. факультет Харків. університету (1900). Як лікар брав участь у рос.-япон. та 1-й світ. війнах. Від 1905 працював у Київ. клініці для душевнохворих. Був співроб. г. «Киевская мысль» (від 1907 — ред. літ. відділу). Від 1900-х рр. друкувався у Києві (г. «Киевские отклики», ж. «Правда»), згодом — у С.-Петербурзі (ж. «Современный мир», «Друг народа», зб. «Литературный распад»). 1917 обраний головою Ради виборних 13-ї Особл. армії. Учасник воєн. дій 1918–20. Був контужений, 1929 осліп, але продовжував творчо працювати. З марксист. позицій аналізував тогочас. літ. процес, критикував модерніст. мистецтво, ідеаліст. філософію. Після 1917 співпрацював у рос. вид. «Печать и революция», «Красная кровь», «Новый мир», «Звезда». На матеріалі власної військ. кореспонденції та фронт. записок опублікував кн. нарисів «Япония и японцы» (К., 1924; 2-е вид.: «У японцев», Петроград; Москва, 1924), кн. «По следам войны» (Ленинград; Москва, 1931). Ін. праці: «Роль чувства в коллективной психологии» (К., 1904), «Очерки психологии коллективизма» (ч. 1–2, К., 1909; Москва; Ленинград, 1924–25), «История русской литературы ХІХ и ХХ вв.» (ч. 1–2, Москва; Ленинград, 1926–28).

Завантажити статтю