ВОЙЦЕХО́ВИЧ Василь Олександрович (23. 12. 1912(05. 01. 1913), с. Краснокутськ, нині смт Харків. обл. — 21. 04. 1987, Київ) — військовик, письмен­ник. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Державні та бо­йові нагороди. Член СПУ (1976). Закін. Богодухів. с.-г. технікум (Харків. обл., 1931), Сум. артилер. училище (1941). Працював меліоратором. В армії від 1939. У серпні 1941 був поранений, потрапив у полон, утік. 1942 вступив до партизан. загону С. Ковпака: пом. командира роти, нач­штабу Путивл. партизан. загону, від вересня 1943 — зʼ­єд­на­н­ня партизан. загонів Сум. обл., від січня 1944 — нач­штабу 1-ї Укр. партизан. дивізії. Учасник Карпат. рейду, бо­йових дій у зх. обл. України, Білорусі та Сх. Польщі. Після війни — майор запасу. Працював головою Лебедин. райвиконкому (Сум. обл.), дир. Мордов. заповід­ника (РФ). Від 1966 за­ймався літ. діяльністю. Автор докум. кн. «Сто днів звитяги» (1970), «Фронт на Поліс­сі» (1975), «Партизани ідуть на Захід» (1982; усі — Київ), що стали своєрід. літописом партизан. зʼ­єд­на­н­ня С. Ковпака.