Волинське Полісся

ВОЛИ́НСЬКЕ ПОЛІ́ССЯ  — фізико-географічна область Українського Полісся, що простягається із заходу на схід між річками Західний Буг і Случ. Займає більшу частину Волин. обл. та пн.-зх. частину Рівнен. обл. Лежить у межах зх. схилу УЩ і Волино-Поділ. монокліналі. Характеризується значним поширенням льодовик. і карст. форм рельєфу, долинних ландшафтів, надмір. зволоженням, розвитком перезволож. земель і боліт, численних (понад 200) озер, великою залісеністю території. Тут переважають низовинні ландшафти зони мішаних лісів (45 %), лучно-болотні ландшафти (бл. 10 %) та моренно-зандрові рівнини, зокрема Волин. пасмо. Серед дочетвертин. відкладів найбільш поширені породи крейдового віку, які обумовлюють розвиток карст. форм рельєфу — озер. котловин (найбільша — оз. Світязь), лійок, формування дерново-карбонат. ґрунтів. В. П. має густу гідрограф. сітку, що складається з верхів’я р. Прип’ять та її приток (Турії, Стиру, Горині та ін.). На Пн. області діє Верхньоприп’ят. меліоративна система. У межах області — Шацький національний природний парк; заказники заг.-держ. значення (Почаївський, Острівський, Дібрівський, урочище Нечимне).

Завантажити статтю