ВОЛИ́НСЬКЕ ПОЛІ́С­СЯ — фізико-гео­графічна область Українського Поліс­ся, що про­стягається із заходу на схід між річками Західний Буг і Случ. За­ймає більшу частину Волин. обл. та пн.-зх. частину Рівнен. обл. Лежить у межах зх. схилу УЩ і Волино-Поділ. монокліналі. Характеризується значним пошире­н­ням льодовик. і карст. форм рельєфу, долин­них ландшафтів, надмір. зволоже­н­ням, роз­витком пере­зволож. земель і боліт, числен­них (понад 200) озер, великою залісеністю території. Тут пере­важають низовин­ні ландшафти зони мішаних лісів (45 %), лучно-болотні ландшафти (бл. 10 %) та морен­но-зандрові рівнини, зокрема Волин. пасмо. Серед дочетвертин. від­кладів найбільш поширені породи крейдового віку, які об­умовлюють роз­виток карст. форм рельєфу — озер. котловин (найбільша — оз. Світязь), лійок, формува­н­ня дерново-карбонат. ґрунтів. В. П. має густу гідро­граф. сітку, що складається з верхівʼя р. Припʼять та її приток (Турії, Стиру, Горині та ін.). На Пн. області діє Верх­ньо­припʼят. меліоративна система. У межах області — Шацький національний природний парк; заказники заг.-держ. значе­н­ня (Почаївський, Острівський, Дібрівський, ур­очище Нечимне).