ВОЛИ́НСЬКЕ ЦЕРКО́ВНО-АРХЕОЛОГІ́ЧНЕ ТОВАРИ́СТВО — громадсько-просвітницька організація. Засн. 2 грудня 1894 у Житомирі під егідою Волин. давньо­сховища старожитностей. Обʼ­єд­нувало 12 почес. (зокрема архі­єпис­коп Модест, В. Антонович, М. Дашкевич), 42 дійс. членів і 6 канд. у дійсні члени. Роботою Товариства керував роз­порядчий комітет, до складу якого входили ві­домі громадські діячі і крає­знавці М. Барський (голова), М. Трипольський, Я. Гадзинський, Є. Сретенський, барон І. де Шодуар, О. Фотинський. Товариство під­тримувало звʼязки з Київ. і Волин. комісіями для роз­гляду древніх актів, Археогр. та Археол. товариствами у Москві, Товариством історії при Моск. університеті, Київ. товариством Нестора Літописця, радою Київ. духов. академії, С.-Петербур. археол. ін­ститутом, Мінським і Камʼянець-Поділ. єпархіал. істор.-статист. комітетами. 1894 з ініціативи архі­єпис­копа Модеста чл. В. ц.-а. т. Д. Полянський роз­робив власну про­граму опису церков, парафій і насел. пунктів Волин. губернії, яка (крім істор. ві­домостей) включала дані про населе­н­ня, екон. і соц. становище мешканців краю, їх побут, звичаї, обряди. Зі­брані церковно-парафіял. літописи і описи (бл. 1 тис.) містять унікал. ві­домості з різних аспектів життя Волині. У фондах ЦДІА зберігаються 427 літописів і описів, які є цін­ним крає­знав. джерелом. Товариство видавало власний щорічник наук. праць «Волынский историко-археологический сборник». Із утворе­н­ням у 1900 Товариства дослідників Волині по­ступово втратило своє значе­н­ня, а у 1915 припинило існува­н­ня.