ВОЛИ́НСЬКИЙ Аким Львович (справж. — Флексер Хаїм Лейбович; 21. 04 (03. 05). 1861, Житомир — 06. 07. 1926, Ленін­град, нині С.-Петербург) — літературний і балетний критик, історик і теоретик мистецтва. Навч. у Житомир. гімназії, закін. С.-Петерб. університет із ступ. канд. прав (1886). Друкуватися почав 1880 в євр. періодиці, від 1899 — у ж. «Северный вестник». Став провід. критиком та ідеологом журналу (до його закри­т­тя 1899), вів по­стій. від­діл «Литературные заметки». У своїх роз­відках, працях закликав до духов. революції (критикував пред­ставників усіх літ. напрямів з позицій ідеалізму), прагнув по­єд­нати юдаїзм із християнством. Після по­їздки до Італії (1896) захопився по­ста­т­тю Леонардо да Вінчі, присвятив йому моно­графію «Леонардо да Винчи» (С.-Петербург, 1900; К., 1909). Автор низки праць про творчість Ф. Достоєвського («Царство Карамазовых», 1901; «Ф. М. Достоевский», 1906; 1909; усі — С.-Петербург). Був зав. репертуар. частини Театру В. Коміс­саржевської (1905–06), спів­роб. г. «Биржевые ведомости» (від 1910), ж. «Жизнь искус­ства» (від 1918) у С.-Петербурзі. 1920–26 — зав. італ. від­ділу видавництва «Всемирная литература». Був головою Петрогр. від­діл. СП. Сучасники спри­ймали діяльність В.-критика пере­важно негативно, навіть вороже через абстрактність теоретизува­н­ня, нежит­тє­здатність його гол. ідей.