ВОЛИ́НСЬКИЙ Кость Петрович (27. 01. 1922, с. Плоске, нині Бровар. р-ну Київ. обл. — 19. 12. 2007, Київ) — літературо­знавець, письмен­ник. Син П. Волинського. Учасник 2-ї світової війни. Кандидат філологічних наук (1965). Закін. Київський університет (1954). Від­тоді працював у ред. «Літ. газети»; 1960–83 — науковий спів­робітник Ін­ституту літ-ри АН УРСР. Осн. зацікавле­н­ня В. зосередж. на про­блемі людини, гуманіст. спрямува­н­ня літ-ри; приділяє значну увагу пита­н­ням художності, професій. майстерності письмен­ників, роз­кри­т­тю своєрідності видатних художників слова сучас. укр. літ-ри. Автор літ. порт­рета О. Довженка (у кн. «Історія української радянської літератури», К., 1964), роз­відок про Ірину Вільде, Григорія Тютюн­ника, О. Гончара, І. Сенченка, Н. Забілу. За складних для літ. роз­витку сусп. умов В. сприяв появі заборон. творів («Україна в огні» О. Довженка, «Чотири шаблі» Ю. Яновського), намагався сказати слово на захист Б. Антоненка-Давидовича, Б. Харчука, І. Чендея, В. Земляка.