Волков Дмитро Васильович

Визначення і загальна характеристика

ВО́ЛКОВ Дмитро Васильович (03. 07. 1925, Ленінград, нині С.-Петербург — 05. 01. 1996, Харків) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1968), професор (1977). Акад. НАНУ (1988). Заслужений діяч науки УРСР (1982). Міжнародна премія ім. В. Тіррінґа (1997). Учасник 2-ї світової війни. Бойові та держ. нагороди. Засн. наук. школи з теорії елементар. частинок. Навч. у Ленінгр. (1947–51) та Харків. (1951–52) університетах. Від 1956 — у Харків. фіз.-тех. інституті (нині Нац. наук. центр «Харків. фіз.-тех. інститут» НАНУ): ст. н. с., 1967–96 — нач. лаб. теор.-групових методів у теорії елементар. частинок і квант. поля. Працював 1958, 1961–62, 1965, 1976– 77 у Європ. центрі ядер. досліджень (Женева), 1963 — в Інституті теор. фізики ім. Н. Бора (Копенгаґен). Наукові праці В. стосуються питань квант. теорії поля (скалярна квант. електродинаміка, узагальнення квант. статистики — парастатистика), теорії полюсів Редже, теорії вищих симетрій і проблеми спонтан. вакуум. переходів у дуальних моделях, побудови методу феноменол. лаґранжіанів у теорії елементар. частинок та його застосувань у фізиці конденсов. стану. Побудував узагальнену модель, яка об’єднала внутр. групу симетрії ґолдстоунів. частинок із групою перетворень Пуанкаре. Запропонував новий вид симетрії елементар. частинок, бозонів та ферміонів — суперсиметрію, що стала основою для побудови єдиних теорій фундам. взаємодій; розробив локал. узагальнення суперсиметрії — супергравітацію. Запропонував твістороподіб. підхід у теорії суперструн та супермембран, який посідає ключове місце в проведенні коваріантного квантування цих релятивіст. протяж. об’єктів.

Завантажити статтю