Крапива Кіндрат

КРАПИВА́ Кіндрат (Крапіва Кандрат; справж. — Атрахович Кіндрат Кін­дратович; Атраховіч Кандрат Кандратавіч; 22. 02(05. 03). 1896, с. Низок, нині Узден. р-ну Мінс. обл. — 07. 01. 1991, Мінськ) — бі­ло­руський письмен­ник, драматург, мово­знавець. Доктор філологічних наук (1953), академік АН Білоруської РСР (1950). Член СП СРСР (1934). Нар. письмен­ник Білоруської РСР (1956). Герой Соц. Праці (1975). Заслужений діяч науки Білоруської РСР (1978). Ста­­лін. премії (1941, 1951), Державна премія СРСР (1971). Учасник 1-ї, рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Бо­йові та держ. нагороди СРСР. Закін. Білорус. університет (Мінськ, 1930). Учи­телював. 1932–36 — завідувач від­ділу ред. ж. «Полымя рэвалюцыі»; 1945–47 — гол. ред. ж. «Вожык»; 1947–52 — зав. сектору мово­­знавства Ін­ституту літ-ри та мови АН Білоруської РСР; 1952–56 — директор, 1982–89 — провід­ний науковий спів­робітник Ін­ституту мово­знавства АН Білоруської РСР; 1956–82 — віце-президент АН Білоруської РСР (усі — Мінськ). Автор літ.-крит. і публіцист. статей, праць з білорус. лексико­графії; один із наук. ред. (спільно з Якубом Коласом і П. Глєбкою) рос.-бі­ло­рус. словника (1953), наук. ред. білорус.-рос. словника (1962; 1989), тлумач. словника білорус. мови у 5-ти т. (1977–84). Дебютував 1922 вірш. фейлетонами, байками, від 2-ї пол. 1930-х рр. писав пере­важно пʼєси на морал.-етичні та філос. теми. Популярність здобули його комедії «Хто смяец­ца апошнім» (1939), «Пяюць жаваранкі» (1950; обидві екранізов. від­повід­но 1955 і 1953, реж. В. Корш-Саблін), «Бра­ма неўміручасці» (1973; Державна премія Білоруської РСР ім. Якуба Коласа, 1974) та драма «Заці­каў­леная асоба» (1953), що ставили­ся і в театрах України. Пере­клав білорус. мовою окремі тво­­ри Д. Фон­візіна, І. Крилова, О. Пуш­­кіна, М. Гоголя, О. Островського, А. Чехова, В. Маяковського, О. Твардовського, Т. Шевченка (вірш «Суботаў» // «Полымя рэ­­валюцыі», 1939, № 3; поеми «Най­мічка» // «Вы­браныя творы», 1941; «Кабзар», 1952; «Вялікі лёх» // «Каб­­зар», 1952; посла­н­ня «І мёрт­вым, і жывым…» // «Вы­браныя вершы і паэмы», 1948; «Кабзар», 1952; усі — Мінськ), Остапа Вишні та ін. Низку творів К. українською мовою пере­клали С. Пилипенко, Д. Білоус, Г. Вігурська, С. Вос­­крекасенко, В. Лагода, А. Лисен­ко, Ю. Назаренко, П. Нечай, В. Юхимович, М. Яровий. Одну з вулиць Мінська на­звано його імʼям.

Завантажити статтю