Крапива Кіндрат

КРАПИВА́ Кіндрат (Крапіва Кандрат; справж. – Атрахович Кіндрат Кін­дратович; Атраховіч Кандрат Кандратавіч; 22. 02(05. 03). 1896, с. Низок, нині Узден. р-ну Мінс. обл. – 07. 01. 1991, Мінськ) – бі­ло­руський письменник, драматург, мовознавець. Доктор філологічних наук (1953), академік АН Білорус. РСР (1950). Член СП СРСР (1934). Нар. письменник Білорус. РСР (1956). Герой Соц. Праці (1975). Заслужений діяч н. Білорус. РСР (1978). Ста­­лін. премії (1941, 1951), Державна премія СРСР (1971). Учасник 1-ї, рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Бойові та держ. нагороди СРСР. Закін. Білорус. університет (Мінськ, 1930). Учи­телював. 1932–36 – завідувач відділу ред. ж. «Полымя рэвалюцыі»; 1945–47 – гол. ред. ж. «Вожык»; 1947–52 – зав. сектору мово­знавства Інституту літ-ри та мови АН Білорус. РСР; 1952–56 – директор, 1982–89 – провідний науковий співробітник Інституту мовознавства АН Білорус. РСР; 1956–82 – віце-президент АН Білорус. РСР (усі – Мінськ). Автор літ.-крит. і публіцист. статей, праць з білорус. лексикографії; один із наук. ред. (спільно з Якубом Коласом і П. Глєбкою) рос.-бі­ло­рус. словника (1953), наук. ред. білорус.-рос. словника (1962; 1989), тлумач. словника білорус. мови у 5-ти т. (1977–84). Дебютував 1922 вірш. фейлетонами, байками, від 2-ї пол. 1930-х рр. писав переважно п’єси на морал.-етичні та філос. теми. Популярність здобули його комедії «Хто смяецца апошнім» (1939), «Пяюць жаваранкі» (1950; обидві екранізов. відповідно 1955 і 1953, реж. В. Корш-Саблін), «Бра­ма неўміручасці» (1973; Державна премія Білорус. РСР ім. Якуба Коласа, 1974) та драма «Заці­каў­леная асоба» (1953), що ставили­ся і в театрах України. Переклав білорус. мовою окремі тво­­ри Д. Фон­візіна, І. Крилова, О. Пуш­­кіна, М. Гоголя, О. Островського, А. Чехова, В. Маяковського, О. Твардовського, Т. Шевченка (вірш «Суботаў» // «Полымя рэ­­валюцыі», 1939, № 3; поеми «Най­мічка» // «Выбраныя творы», 1941; «Кабзар», 1952; «Вялікі лёх» // «Каб­­зар», 1952; послання «І мёрт­вым, і жывым…» // «Выбраныя вершы і паэмы», 1948; «Кабзар», 1952; усі – Мінськ), Остапа Вишні та ін. Низку творів К. українською мовою переклали С. Пилипенко, Д. Білоус, Г. Вігурська, С. Вос­­крекасенко, В. Лагода, А. Лисен­ко, Ю. Назаренко, П. Нечай, В. Юхимович, М. Яровий. Одну з вулиць Мінська названо його ім’ям.

Тв.: Збор твораў. Т. 1–5. Мінск, 1974–76; Выбраныя творы. Т. 1–2. Мінск, 1986; укр. перекл. – Крапівині байки. Х., 1928; 1930; Кінець дружби: П’єса. Х., 1936; З народом: Драма. К., 1950; Співають жайворонки: П’єса. К., 1951; Хто сміється останнім: Комедія. К., 1953; Брама невмирущості. К., 1974.

Літ.: Усікаў Я. Драматургія Кандрата Крапівы. 1953; Бугаеў Дз. Зброяй са­тыры, зброяй праўды. 1971; Лаўшук С. Канрат Крапіва і беларуская драматургія. 2002; Сабалеўскі А. Кандрат Крапіва: Постаць і творы. 2003 (усі – Мінськ).

Г. П. Півторак

Основні твори

Збор твораў. Т. 1–5. Мінск, 1974–76; Выбраныя творы. Т. 1–2. Мінск, 1986; укр. перекл. – Крапівині байки. Х., 1928; 1930; Кінець дружби: П’єса. Х., 1936; З народом: Драма. К., 1950; Співають жайворонки: П’єса. К., 1951; Хто сміється останнім: Комедія. К., 1953; Брама невмирущості. К., 1974.

Рекомендована література

1. Усікаў Я. Драматургія Кандрата Крапівы. 1953;
   Google Scholar Internet
2. Бугаеў Дз. Зброяй са­тыры, зброяй праўды. 1971;
   Google Scholar Internet
3. Лаўшук С. Канрат Крапіва і беларуская драматургія. 2002;
   Google Scholar Internet
4. Сабалеўскі А. Кандрат Крапіва: Постаць і творы. 2003 (усі – Мінськ).
   Google Scholar Internet

завантажити статтю