Колас Якуб

КО́ЛАС Якуб (Колас Якуб; справж. — Міц­­кевич Костянтин Михайлович; Міцкевіч Канстанцін Міхайлавіч; ін. псевд.: Тарас Гушча, Агарак, Адзінокі, К. Альбуцкі, «сацыя­ліст» Андрэй, Тамаш Булава, Ганна Груд, Дземяноў Гуз, Пятрусь Дзя­гель, Дзядзька Карусь, Ганна Крум, Лапаць Карусь, Лесавік, Марцін, Мікалаевец, Наднёма­нец, Свой чалавек, Стары шут; 22. 10(03. 11). 1882, х. Акін­чиці, нині у складі м. Стовбци Мінсь­кої обл. — 13. 08. 1956, Мінськ) — білоруський письменник, драматург, літературознавець, мовознавець. Академік АН Білоруської РСР (1928). Нар. поет Білоруської РСР (1926). Член СП СРСР (1934). Заслужений діяч науки Білоруської РСР (1944). Сталінcька премія (1946, 1949). Один із основоположників сучас. білорус. літ-ри та літ. мови. Закін. Несвіз. учит. семінарію (нині Мін­ської обл., 1902). Учителю­вав. За участь у нелегал. з’їзді учителів 1906 звільн. з роботи, 1908 засудж. до 3-х р. позбавлення волі. 1912–14 працював у Пінсь­кому парафіял. училищі (нині Брест. обл., Білорусь). Від 1921 — у Мін­ську: співроб. наук.-термінол. ко­місії Наркомосу Білоруської РСР, викл. Білорус. пед. технікуму і Білорус. університету. Від 1929 — віце-президент АН Білоруської РСР. Один із наук. ред. рос.-білорус. словника (спільно з К. Крапивою і П. Глєбкою, 1953).

Рання творчість К. формувалася під впливом масового рев. руху: він поетизував працю селянина, віру у відродження рідного краю, закликав до нац. гідності. У зб. оповідань «Казкі жыцця» (Коўно, 1921) в алегор. формі виклав погляди на історію і філософію білорусів як нації. Поема «Новая зямля» (1923) стала своєрід. мист. енциклопедією життя білорус. селянства на межі століть; у поемі «Сымон музыка» (1925; обидві — Мінськ) звернувся до теми ролі митця й мистецтва в житті народу. Повість «На просторах жыцця» (Мінск, 1926; екранізов. 1929, реж. В. Гар­дін) присвяч. молоді 1920-х рр., її духов. становленню, освіті, культурі, прагненню змінити життя на краще. Тоді ж створив перші дві повісті з трилогії «На ростанях» (Мінск, 1954; укр. перекл. — К., 1970) — «У палескай глушы» (Вільна, 1923) та «У глыбі Палесся» (Мінск, 1927) — широкого мист. полотна соц.-громад. ситуації в Білорусі 1906–11 (екранізов. 1960–61 під назвою «Перші випробування», реж. В. Корш-Саблін). У 1930-х рр. К. зазнав ідеол. тиску за звинуваченнями у націоналізмі, пропаганді ідей безкласовості, ідеалізації куркулів, перебільшуванні ролі інтелігенції. Під час 2-ї світової вій­ни створив низку патріот. поезій. К. — також один із засн. білорус. літ-ри для дітей, у числен. творах розкрив психологію дітей, їхні проблеми.

Творчість К. тісно переплітається з укр. літ-рою, зокрема з поезією Т. Шевченка, якому він присвятив вірш «Баяну-Каб­за­ру» (г. «Літаратура і мастацтва» від 27 лютого 1939 і г. «Звязда» від 6 березня того ж року), ст. «Його слово лунає над всією краї­ною» (г. «Комуніст» від 29 ве­ресня 1938) та «Вялікі майстар мастацкага слова» (г. «Бальшавік Палесся» від 8 грудня 1939). У його повісті «На прасторах жыц­ця» молоді герої читають Шевченкові вірші і завдяки цьому краще розуміють себе та людей, які їх оточують. До 125-річчя від дня народж. поета написав ґрунт. дослідж. «Шаўчэнка і беларуская паэзія», опубл. 1939 у г. «Літаратура і мастацтва» (від 3 березня), ж. «Полымя рэва­лю­цыі» (№ 3) та зб. «У вянок Т. Р. Шаўчэнка» (вид. у Мінську за ред. К. і М. Линькова; сюди включено також вірш «Баяну-Кабзару»). За ред. К. і Янки Купали видано «Кобзар» білорус. мовою (Мінск, 1939), до якого у перекл. К. увійшли поеми «Ма­р’яна-черниця», «Невольник», «Сова», «Гамалія», балада «Утоплена», вірші «Дівичії ночі», «Гоголю», «Не женися на багатій…», «Розрита могила» та ін. Виступив із промовою на відкритті пам’ятника Т. Шевченкові у Києві (1939). Опублікував ст. про І. Франка «Співець дружби і бра­терства народів» (ж. «Жовтень», 1956, № 8). К. підтримував друж­ні взаємини з П. Тичиною, який 1959 присвятив йому ст. «Чистий і чесний» (вміщено у зб. «П. Ти­чина про мистецтво і літературу», К., 1981) та М. Рильським (написав 1952 вірш «Якубу Коласу»). Укр. мовою окремі твори К. переклали В. Щурат, О. Сорока, І. Кулик, А. Панів, М. Рильський, П. Тичина, М. Терещенко, В. Сосюра, П. Дорошко, С. Олій­ник, Т. Масенко, Г. Вігурська, М. Полотай, О. Ющенко, С. Кри­жа­нівський, Б. Степанюк та ін. 1959 засн. Літ. премію Білоруської РСР ім. К. (від 1965 — Держ.), Літ.-мемор. музей К. у Мінську, 1996 — Міжнар. фонд К.; його ім’ям названо площу в Мінську, вулицю у Києві, Інститут мовознавства і Центр. наук. бібліотеку НАН Білорусі, Нац. драм. театр у м. Вітебськ (Білорусь); 1972 створ. Коласів. заповідник у Стовбцов. р-ні; відбуваються Міжнар. наук. конф., матеріали яких друкують у зб. «Каласавіны» (від 1986).

Рекомендована література

1. Охріменко П. Тарас Шевченко і Якуб Колас // Дніпро. 1958. № 3;
   Google Scholar Internet
2. Фіглоўская Л. Творчасць Якуба Коласа. Мінск, 1959;
   Google Scholar Internet
3. Нікітіна-Фокіна О. О. Шевченко і Якуб Колас // Зб. пр. 7-ї наук. Шевченків. конф. К., 1959;
   Google Scholar Internet
4. Охріменко П. Якуб Колас і Україна // Віт­чизна. 1962. № 11;
   Google Scholar Internet
5. Дзюба І. Якуб Колас // Дзюба І. Грані кристала. К., 1978;
   Google Scholar Internet
6. Янка Купала та Якуб Колас і Україна: Тези доп. 5-ї наук. конф. з питань укр.-булорус. літ. і фольклор. зв’язків. С., 1982;
   Google Scholar Internet
7. Навуменка І. Якуб Колас: Нарыс жыцця і творчасці. Мінск, 1982;
   Google Scholar Internet
8. Рагойша В. Тарас Шевченко у відтворенні Якуба Коласа // «Хай слово мовлене інакше…»: Ст. з теорії, критики та історії худож. перекладу. К., 1982;
   Google Scholar Internet
9. Міцкевіч Д. К. Любіць і помніць: Успамінае сын Якуба Коласа. Мінск, 2000;
   Google Scholar Internet
10. Жу­раўлеў В. П. Якуб Колас і паэтыка беларускага рамана. Мінск, 2004.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю