ВОЛОВИ́К Віталій Іванович (08. 09. 1936, м. Нікополь Дні­проп. обл. — 14. 08. 2017, Запоріж­жя) — філософ, прозаїк. Доктор філософських наук (1991), професор (1991). Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закін. Запоріз. пед. ін­ститут (1959). На комсомол. та парт. роботах у Запоріз. обл. (1959–69); нач. упр. культури Запоріз. облвиконкому; завідувач від­ділу Запоріз. обкому КПУ (1972); завідувач кафедри філософії (1987–94), проректор з наукової роботи (1991–94), завідувач кафедри філософії Запоріз. університету; заст. дир. Запоріз. ін­ституту післядиплом. пед. освіти (від 1998). Наукові дослідже­н­ня: філософія історії, соц. філософія, про­блеми ідеол., духов. діяльності. Автор романів «Да будет день» (1995), «Следы» (1996),«Пороги» (1997), «Вера» (1998), «И пролетят соловьи…», «Искатели земного рая» (обидва — 2002), «Блажен, кто верует» (2004; усі — Запоріж­жя).