ГАБІТОСКОПІ́Я (від лат. habitus — зовнішність і грец. σκοπἐω — роз­глядаю, спо­стерігаю) — роз­діл криміналістики, що ви­вчає закономірності зміни зовнішніх ознак людини. Ознаки зовнішності використовують для пошуку й ідентифікації людей, побудови оператив. і криміналіст. образів, створе­н­ня банків особистої інформації, веде­н­ня реєстрації злочинців тощо. Термінологію для опису зовн. ознак і систему їх опису вперше за­пропонував франц. криміналіст А. Бертільон у 70-х рр. 19 ст., на­звавши це словес. порт­ретом. Опис проводять зверху вниз, від заг. до конкрет. — заг. будова тіла, голова, волос­ся, кінцівки, шия, плечі, спина. Ознаки характеризують за роз­міром (великий, малий, середній), формою (кругла, квадратна, трикутна тощо), положе­н­ням (ви­ступаюче, скошене, пряме) і кольором (червоний, блідий). Особливі прикмети — від­мітні зовн. ознаки, вроджені або набуті у процесі життя, які вирізняються своїм роз­міром, роз­міще­н­ням, кольором (каліцтво, родимі плями, великий рот, ніс тощо). Загалом людині притаман­ні фіз., біол. і соц. властивості. Фіз. властивості характеризують будову тіла і поділяються на анатомічні — заг. зовн. будова тіла і окремих його частин (голова, руки, ноги) та структурні — тканина людини на молекуляр. і якісно-кількіс. рівнях. Біол. властивості від­ображають функціонал., навичкові особливості людини як біол. системи. Це динаміка (хода, жестикуляція, міміка), голос (спектрал., темпорал. ознаки) і мова (лінгвіст., семант., фонет. ознаки). Соц. властивості характеризують людину як особистість на рівні сусп. сві­домості та індивідуал. мисле­н­ня. Роз­різняють такі їх види: персоно­граф., псих., психофізіол., світо­глядні, виробничо- і морально-побутові.

Матеріал. від­ображе­н­ням зовн. ви­гляду людини у Г. є субʼєктив. порт­рет — матеріалізов. уявний образ обʼєкта, що зберігся в памʼяті людини, яка раніше спо­стерігала цей обʼєкт (предмет, людину). Він може бути виготовлений самим носієм уявного образу (зокрема свідком), або ін. особами за його свідче­н­нями — слідчим, спеціалістом-криміналістом, художником. В Україні використовують субʼєктивні порт­рети роз­шукуваних злочинців як у ви­гляді малюнків, виконаних за свідче­н­нями потерпілих та свідків, так і синтетич. порт­ретів, виготовлених за допомогою фоторобота. У Г. виділяють 3 осн. види субʼєктив. порт­ретів: мальовані, композиційно-фотогр. (фотороботи) і композиційно синтетично мальовані. Мальовані порт­рети для роз­шуку і встановле­н­ня особи людини використовують порівняно давно, хоча широкого за­стосува­н­ня вони набули у 50-х рр. 20 ст. Фотокомпозиц. порт­рети, що являють собою послідов. під­бір і суміще­н­ня зображень елементів облич­чя людини у ви­гляді фрагментів фотогр. знімків різних осіб, вперше за­стосував франц. криміналіст П. Шабо у 1952. З метою вдосконале­н­ня і викори­ста­н­ня існуючих в Україні інформ.-реєстрац. обліків за ознаками зовнішності людини, М. Чернець роз­робив спец. алгоритм «Порт­рет», побуд. на цифр. методах кодува­н­ня і роз­пі­знава­н­ня порт­рет. зображень зовнішності людини. Якщо людина на фотопорт­реті, що кодується, зображена в окулярах, з вусами або бородою, то з метою виключе­н­ня втрати інформації про її зовн. ви­гляд перед­бачена процедура порівня­н­ня усіх можливих варіантів її образів, отриманих з облікових даних пере­лічених елементів зовнішності, а також без них (режим «окуляри», «вуса», «борода»). Перед­бачений режим «усуне­н­ня вад», за допомогою якого можна виключити дефекти зображе­н­ня. Вихідними документами для кодува­н­ня за даним алгоритмом є порт­ретні зображе­н­ня у ви­гляді фото­графій (позитиви і негативи), малюнків, ре­продукцій тощо. Впровадже­н­ня в екс­пертизу, слідчу і судову практику новітніх методів Г. із залуче­н­ням сучас. компʼютер. систем та інформ. технологій дає змогу вийти на якісно новий рівень досліджень у цій галузі криміналіст. науки.