Габро

ГА́БРО (від назви місцевості в Пн. Італії) — глибинна, за складом магматична гірська порода. Складається з осн. плагіоклазу (від лабрадору до бітовніту), моноклін. (інколи ромбічного) піроксену, олівіну або рогової обманки. Другорядні мінерали: титаномагнетит, біотит, нефелін та ін. фельдшпатоїди, інколи кварц і ортоклаз. Вони є в основному вторинні. Акцесорні мінерали: апатит, пірротин, плеонаст, хроміт і пікотит. У звичайному Г. міститься 35–60 % кольорових мінералів. Г., які мають калійові польові шпати та біотит, відносять до сублужних. Для лужних Г. властива наявність нефеліну та ін. фельдшпатоїдів. За характерними темнокольоровими мінералами розрізнюють: олівінове Г. — трактоліт (присутній олівін без піроксену), роговообманкове — норит (з перевагою ромбіч. піроксену) та ін. При кристалізації типового Г. виділення плагіоклазу і кольорових мінералів відбувається синхронно. Тому всі гол. мінерали, як правило, рівнозернисті та ідіоморфні, створюють габрову структуру. Г. — глибин. аналог лав базальтів. Хім. склад (%): SiO₂ — 48,24; Al₂O₃ — 17,88; Fe₂O₃ — 3,16; FeO — 5,95; MgO — 7,57; CaO — 10,99; Na₂O — 1,55; K₂O — 0,89; TiO₂ — 0,97. Г. формує лаколіти, лополіти, інтрузивні масиви, дайки та штоки, починаючи з архею. В найдавніших зеленокам’яних поясах Землі в межах платформ габро-базальтові асоціації метаморфізовані і перетворені в амфіболітові серії. У пізніших неметаморфізованих товщах континентів Г. разом з базальтами є осн. складовою офіолітових поясів, а в океан. областях Г. — типова порода серединноокеан. хребтів і острів. дуг. Лужні та сублужні Г. виявлені гол. чином на океан. о-вах. Щільність невивітреного Г. 2780–3230 кг/м³; пористість 0,12–2,2 %; водопоглинання 0,02–0,7 %; супротив стисненню 80–360 Па. Використовується як декор. та облицювал. матеріал, щебінь для бетону, баластирування залізнич. колій, будівництва автодоріг, виготовлення пам’ятників та культ. споруд, облицювання станцій метро. Одним із різновидів Г. є лабрадорит — декор. буд. матеріал. Г. поряд з базальтом використовується для кам’яного ливарства і виготовлення базальт. волокон та мінерал. вати.

У межах колиш. СРСР більшість розвіданих і освоєних родовищ Г., що інтенсивно експлуатуються, знаходяться в Україні та Карелії (РФ). Г., лабрадорити та найрізноманітніші за кольоровою гамою граніти, видобуті у межах України, прикрашають не тільки станції метро і найошатніші будівлі Києва, Дніпропетровська, Харкова, Львова, Донецька та ін. міст України, але й Москви і С.-Петербурга, використані для пам’ятників міст і сіл Кавказу та Середньої Азії.

Завантажити статтю