ГА́БРО (від назви місцевості в Пн. Італії) — глибин­на, за складом магматична гірська порода. Складається з осн. плагіоклазу (від лабрадору до бітовніту), моноклін. (інколи ромбічного) піроксену, олівіну або рогової обманки. Другорядні мінерали: титаномагнетит, біо­тит, нефелін та ін. фельдшпатоїди, інколи кварц і ортоклаз. Вони є в основному вторин­ні. Акцесорні мінерали: апатит, пір­ротин, плеонаст, хроміт і пікотит. У звичайному Г. міститься 35–60 % кольорових мінералів. Г., які мають калі­йові польові шпати та біо­тит, від­носять до сублужних. Для лужних Г. властива наявність нефеліну та ін. фельдшпатоїдів. За характерними темнокольоровими мінералами роз­різнюють: олівінове Г. — трактоліт (присутній олівін без піроксену), роговооб­манкове — норит (з пере­вагою ромбіч. піроксену) та ін. При кри­сталізації типового Г. виділе­н­ня плагіоклазу і кольорових мінералів від­бувається синхрон­но. Тому всі гол. мінерали, як правило, рівнозернисті та ідіоморфні, створюють габрову структуру. Г. — глибин. аналог лав базальтів. Хім. склад (%): SiO2 — 48,24; Al2O3 — 17,88; Fe2O3 — 3,16; FeO — 5,95; MgO — 7,57; CaO — 10,99; Na2O — 1,55; K2O — 0,89; TiO2 — 0,97. Г. формує лаколіти, лополіти, інтрузивні масиви, дайки та штоки, починаючи з архею. В найдавніших зеленокамʼяних поясах Землі в межах платформ габро-базальтові асоціації метаморфізовані і пере­творені в амфіболітові серії. У пізніших неметаморфізованих товщах континентів Г. разом з базальтами є осн. складовою офіолітових поясів, а в океан. областях Г. — типова порода середин­ноокеан. хребтів і острів. дуг. Лужні та сублужні Г. виявлені гол. чином на океан. о-вах. Щільність невивітреного Г. 2780–3230 кг/м3; пористість 0,12–2,2 %; водопо­глина­н­ня 0,02–0,7 %; су­против стиснен­ню 80–360 Па. Використовується як декор. та облицювал. матеріал, щебінь для бетону, баластирува­н­ня залізнич. колій, будівництва автодоріг, виготовле­н­ня памʼятників та культ. споруд, облицюва­н­ня станцій метро. Одним із різновидів Г. є лабрадорит — декор. буд. матеріал. Г. поряд з базальтом використовується для камʼяного ливарства і виготовле­н­ня базальт. волокон та мінерал. вати.

У межах колиш. СРСР більшість роз­ві­даних і освоєних родовищ Г., що інтенсивно екс­плуатуються, знаходяться в Україні та Карелії (РФ). Г., лабрадорити та найрізноманітніші за кольоровою гамою граніти, видобуті у межах України, прикрашають не тільки станції метро і на­йошатніші будівлі Києва, Дні­пропетровська, Харкова, Львова, Донецька та ін. міст України, але й Москви і С.-Петербурга, викори­стані для памʼятників міст і сіл Кавказу та Середньої Азії.