Гаврилів Мирослав Степанович
ГАВРИ́ЛІВ Мирослав Степанович (24. 07. 1885, м. Тарнув, нині Польща — 15. 02. 1932, Харків) — педагог, громадський діяч. Закін. гімназію у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ, 1903), природн.-матем. факультет Львів. університету (1908), під час навчання у якому був чл. нелегал. студент. гуртка. Стажувався в Берлін. університеті (1911). У 1908–14 (з перервами) — учитель укр. гімназії у Станіславі. Друкувався в «Літературно-науковому вістнику». Влітку 1908 відвідав М. Грушевського у с. Криворівня (нині Верховин. р-ну Івано-Фр. обл.). З поч. 1-ї світової війни мобіліз. до австр. війська. 1915 потрапив у рос. полон, від 1916 перебував у Ташкенті. 1917 листувався з М. Грушевським. У 1918 — викладач української мови в укр. школі Ташкента, 1919 — зав. укр. секції комісаріату освіти Туркестан. Респ. Член РКП(б) від 1919. Очолював відділ освіти Галревкому (1920). Від вересня 1920 — інструктор Наркомосу УСРР; від грудня 1920 — зав. Центр. пролетар. музею в Полтаві; від липня 1921 — заступник зав. Полтав. губосвітою; від березня 1922 — політ. комісар Полтав. ІНО та кооп. технікуму; згодом — ректор Полтав. ІНО. Від січня 1923 навч. у Комуніст. університеті ім. Артема (Харків); від грудня 1924 — ректор Харків. ІНО; від лютого 1930 — директор Укр. НДІ педагогіки, згодом — науковий співробітник цього ж інституту. Дізнавшись про неминучий арешт, покінчив життя самогубством.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Нерви і душа // ЛНВ. 1906. Т. 35–36, № 9, 11; Туркестанське українство з погляду культурного і політичного. Ташкент, 1919 (співавтор).
Рекомендована література
- Самогубство видатного комуніста-галичанина у Харкові // Діло. 1932, 2 берез.;
- Марочко В., Хілліг Г. Репресовані педагоги України: жертви політ. терору (1929–1941). К., 2003;
- Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у Наддніпрянщині (1914–1921 рр.) // Актуал. проблеми вітчизн. історії ХХ ст.: Зб. наук. пр., присвяч. пам’яті академік НАНУ Ю. Ю. Кондуфора. К., 2004. Т. 1;
- Його ж. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004.
Завантажити статтю
Людина 
