Гаврилов Анатолій Михайлович

ГАВРИ́ЛОВ Анатолій Михайлович (03. 08. 1932, Київ — 16. 05. 2021, там само) — оператор анімаційних фільмів. Член НСКінУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (2010). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1988). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1972; курс В. Смородіна). Від 1950 працював на студії «Київнаукфільм» (від 1961 — у Твор. об’єдн. худож. мультиплікації студії, нині «Укранімафільм»). Зняв м/ф «Ведмежа і Той, хто в річці живе» (1966), «Лісова пісня» (1976), «Кривенька качечка» (1992), «Вій» (1996; усі — реж. А. Грачова); «Кит і Кіт» (1969), «Теплий хліб» (1973), «Вересковий мед» (1974), «Як жінки чоловіків провчили» (1976; усі — реж. І. Гурвич); «Пригоди козака Енея» (1969, реж. Н. Василенко); «Людина і слово» (1973; 2-а премія Всесоюз. кінофестивалю, Баку, 1974), «Обережно — нерви» (1975), «Замете сніг дороги» (2004; усі — реж. Є. Сивокінь); «У світі пернатих» (1974), серії мультфільмів про козаків (1967–96), «Енеїда» (1991; усі — реж. В. Дахно); «Якого рожна хочеться?» (1975, реж. Д. Черкаський), «Казка про Чугайстра» (1978, реж. Є. Пружанський); «Чумацький шлях» (1980), «...І сестра їхня Либідь» (1982), «Правда крупним планом» (1988; усі — реж. В. Гончаров); «Друзі мої, де ви?» (реж. Т. Павленко), «Людина з дитячим акцентом» (обидва — 1987), «Останній бій» (1989), «Богданчик і барабан» (1992; усі — реж. О. Вікен); «Заєць в людях» (1991, реж. С. Гізела), «Ми — чоловіки» (1992, реж. Н. Марченкова, М. Титов), «Як метелик вивчав життя» (1997, реж. Л. Ткачикова), «Одноразова вічність» (2002, реж. М. Іллєнко).

Завантажити статтю