ГАВРИ́ЛОВ Гнат Гаврилович (Гаврилов Игнатий Гаврилович; 17(30). 03. 1912, с. Великі Сіби, нині Удмуртія, РФ — 04. 12. 1973, м. Іжевськ, Удмуртія, РФ) — удмуртський поет, драматург і пере­кладач. Заслужений діяч мистецтв РФ (1953). Державна премія Удмурт. АРСР (1968). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Можгин. пед. училище (Удмуртія, 1928), навч. у Моск. ін­ституті театр. мистецтв та Удмурт. пед. ін­ституті (Іжевськ). Був на журналіст. роботі, працював худож. кер., зав. літ. частини, дир. Удмурт. драм. театру. Очолював правлі­н­ня СП Удмуртії. 1927 дебютував у пресі як поет. Автор зб. віршів та поем «Кылбуръёс» («Вірші», 1937), «Шудо шаер» («Щасливий край», 1939) та ін., по­значених жит­тєстверд. на­строями, звʼязком з фольклор. поетикою. Написав низку пʼєс про життя удмурт. народу (не раз під тиском приписів соцреалізму), зокрема «Вало öр куашетэ» («Шумить ріка Вала», 1931), істор. драму «Кезьыт ошмес» («Холодне джерело», 1934), драму «Аннок» («Ган­нуся», 1963), трагедію «Шунды жужаз» («Сонце за­йшло», 1959), комедію «Жин­грес сüзьыл» («Дзвінка осінь», 1970). Серед ін. творів Г.: роман-трилогія «Вордüськем палъёсын» («В рідних краях», 1958–61) — про становле­н­ня удмурт. творчої інтелігенції в 1930-х рр.; кн. мемуарів «Тодам ваисько» («Я згадую», 1978) — про діячів удмурт. культури та ін. Пере­клав удмурт. мовою низку творів рос. письмен­ників (О. Пушкін, М. Некрасов, М. Горький), окремі твори М. Гоголя, Панаса Мирного та І. Неходи. Популяризував творчість Т. Шевченка. У спец. випуску удмурт. ж. «Молот» (1939, № 2–3), присвяч. укр. поетові, вміщено поеми «Катерина» і «Кавказ» (уривок) у пере­кладі Г., а також його вірш «Тарас Шевченколы» («Тарасові Шевченку»). Для першого збірника творів Т. Шевченка удмурт. мовою «Быръем прои­зведениос» («Ви­брані твори», 1948) Г. пере­клав вірші «Мені тринадцятий минало», «Ой виострю товариша», «Не молилася за мене», «Із-за гаю сонце сходить» та ін.; для ви­да­н­ня творів укр. поета «Кылбуръёс но поэмаос» («Вірші і поеми», 1951; обидва — Іжевськ) — поеми «Іван Під­кова», «Гамалія», «Сова», «Сон» («У всякого своя доля») та низку поезій.