ГАДІ́ЄВ Цомак Сека­йович (02(14). 01. 1882, с. Нижній Ганіс у Кудській ущелині, Грузія — 24. 10. 1931, м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, Пн. Осетія, РФ) — осетинський письмен­ник і громадський діяч. Навч. в Юрʼєв. університеті (нині м. Тарту, Естонія, 1903–08). У 1908 за участь в анти­уряд. демонстраціях і політ. вірші «Тохы хъæр» («Поклик до бою»), «Фæдис» («Набат»), «Адæм» («Народ») був заарешт., 1910 засланий до Сибіру на по­стійне поселе­н­ня. Написав цикл віршів «Ахæстоны фыстытæ» («Тюремні записки», 1908–09, опубл. повністю — 1925), в якому від­творив життя засланця, що «прийняв до серця народне горе». У цей період російською мовою написав повість «Подаванец», оповіда­н­ня «На месте причисления», «Товарищ Мазай», «Ванина болезнь», «Музыка» та ін. Після більшов. пере­вороту 1917 повернувся до Пн. Осетії. Очолював органи нар. освіти, г. «Рæастдзинад» («Правда»), Пн.-Осет. НДІ. Одночасно брав активну участь у літ. процесі. У 2-й пол. 20-х рр. опублікував вірші на злободен­ні теми «Цьæйы комы фыстытæ» («Записки про Цейську ущелину»), «Дыууæ дидинæджы» («Дві квітки»), «Хæлуарæг æмæ мыдыбындз» («Павук і бджола») та ін. Автор пʼєс «Амондмæ цæуджытæ» («Ті, що йдуть до щастя», 1928) — про події воєн. дій 1918–20, «Ос-Багатар» (1929; російською мовою) — про істор. минуле; повісті «Фыдæлты намыс» («Честь предків», 1931) — про людей осетин. села. Залишив наук., крит. та есе­їст. праці, зокрема роз­відки про творчість О. Пушкіна, О. Герцена, М. Гоголя, Т. Шевченка, К. Хетагурова, С. Гадієва. На заслан­ні 1914 ви­ступив з рефератом про Т. Шевченка.