ГАЗІ́ЄВ Марат Муса­йович (21. 11. 1924, м. Астрахань, РФ — 28. 08. 1988, Кишинів) — артист балету, балет­мейстер, педагог. Закін. Моск. хореогр. училище (1947), балет­мейстер. факультет Держ. ін­ституту театр. мистецтва у Москві (1958). У 1941–44 — арт. Турк­мен. театру опери та балету (Ашґабат), 1947–60 — Театру ім. К. Станіславського та В. Немировича-Данченка (Москва); гол. балет­мейстер Перм. (1960–67), Горьков. (нині Нижній Новгород, 1967–68), Казах. (Алма-Ата, нині Алмати, 1970–71), Харків. (1975– 78), Молдав. (Кишинів, 1979– 85) театрів опери та балету; одночасно 1968–73 (з пере­рвами) — педагог Перм. хореогр. училища. Здійснив по­становки балетів: у Свердлов. (нині Єкатеринбург) — «Берег щастя» А. Спадавек­кіа (1952), «Лола» С. Василенка (1958), «Ток­ката» на музику Й.-С. Баха (1961); у Перм. — «Сьома симфонія» на музику С. Прокофʼєва, «Болеро» М. Равеля (обидві — 1961), «Берег надії» А. Петрова, «Шах і мат» А. Бліс­са (обидві — 1963), «Раймонда» О. Глазунова (1964), «Лебедине озеро» П. Чайковського (1965); у Харків. — «Створе­н­ня світу» А. Петрова, «Голубий Дунай» на музику Й. Штраус­са (обидві — 1974); у Кишинів. — «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, «Коп­пелія» Л. Деліба (обидві — 1985) — театрах опери та балету. У перші роки творчої діяльності прагнув до новаторства, поруше­н­ня класич. канонів, згодом при­йшов до пере­кона­н­ня про необхідність збереже­н­ня класики у чистому ви­гляді; здійснював ре­ставрацію старих балетів.