Гайдай Іван Іванович

Визначення і загальна характеристика

ГАЙДА́Й Іван Іванович (10. 10. 1923, с. Широка Балка, нині Білозер. р-ну Херсон. обл. — 21. 02. 2005, Херсон, похов. у рідному селі) — прозаїк. Член НСПУ (1970). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Закін. ВПШ при ЦК КПУ (Київ, 1961). У 1962–87 працював ред. херсон. обл. г. «Наддніпрянська правда». Автор зб. оповідань та гуморесок «На довгій ниві» (Хн., 1962), «Дідова таємниця» (К., 1963), «Риб’яча струна» (К., 1967), «Стережіться, дівчата» (К., 1970), «Щука в животі» (К., 1973), «Ласкаво просимо» (К., 1973), «Тринадцятий казан» (1993), «А ти, жінко, будь весела» (1996), «Кум королю» (2002; усі — Херсон), у яких висміюються негативні явища в суспільстві, люд. вади (честолюбство, здирництво, пристосуванство, догматизм тощо). У доробку Г.: повісті «На землі батьків» (К., 1975), «Терпка ягода» (К., 1982), роман «Сині ранки» (К., 1979), зб. оповідань «Хризантеми — квіти осінні» (К., 1989) — про трудівників села і міста, їх взаємини.

Завантажити статтю