Гайдебуров Павло Павлович
ГАЙДЕБУ́РОВ Павло Павлович (Гайдебуров Павел Павлович; 15(27). 02. 1877, С.-Петербург — 04. 03. 1960, Москва) — російський актор, режисер. Нар. арт. РРФСР (1940). Навч. на юрид. факультеті С.-Петербур. університету. 1898–99 брав уроки актор. майстерності у П. Свободіна. Від 1899 грав у провінц. театрах. 1903 при Нар. домі у с. Лігово (нині м. Урицьк Ленінгр. обл.) організував театр, на базі якого 1905 створ. 1-й пересув. драм. театр (проіснував до 1928). У 30–40-х рр. працював у Великому драм. театрі ім. М. Горького та Театрі драми і комедії в Ленінграді (нині С.-Петербург), Ярослав. драм. та Моск. камер. театрах. 1950–52 — актор Крим. рос. драм. театру ім. М. Горького (Сімферополь), у якому поставив п’єсу «Старий» М. Горького (зіграв гол. голь; Сталін. премія, 1952). Від 1955 — в Театрі ім. Є. Вахтангова (Москва). Актор. і режисер. роботи Г. відрізняються глибоким психол. аналізом, філос. трактуванням драматург. матеріалу.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Тихон («Гроза» О. Островського), Федір («Цар Федір Іоанович» О. Толстого), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя), Гамлет (однойм. трагедія В. Шекспіра), Сорін («Чайка» А. Чехова), Незнамов («Без вини винні» О. Островського).
- Основні вистави
- «Борис Годунов» О. Пушкіна (1905), «Вишневий сад» А. Чехова (1907), «Ліс» О. Островського (1911), «Платон Кречет» О. Корнійчука (1936), «Російські люди» К. Симонова (1942), «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра (1951, виконав гол. роль).
Рекомендована література
- Брянцев А. Пламенный просветитель // ТЖ. 1960. № 9;
- Зубков Ю. П. П. Гайдебуров // Там само.
Фотоілюстрації
Людина 
