ГАЙСИ́НСЬКИЙ Мойсей (23. 10(04. 11). 1898, с-ще Тараща, нині місто Київ. обл. — 10. 02. 1976, Париж) — хімік. Закін. Катериносл. г-зію, навч. у Харків. (1917–20) та Рим. (1923–27, д-р хімії) університетах. До 1930 працював у лаб. пром. фірми «Томісон–Хаустон» у Парижі. 1930–36 і 1957–63 — у Париз. університеті (від 1959 — проф. радіохімії). 1937–40 і від 1945 — у Нац. центрі наук. досліджень Франції (Париж; від 1955 — директор). Під час 2-ї світової війни викладав у Ліон. університеті. Г. — один із засн. радіац. хімії. Ви­вчав властивості радіоколоїдів, йодистих сполук азоту; встановив закономірності радіолізу води та водних роз­чинів сполук; виявив аналогію між активацією ре­агентів під час ланцюгових радикальних реакцій під дією a-опроміне­н­ня та ультра­звуку, активуючу дію опроміне­н­ня на каталізатори. Автор фундам. мононо­графії «La chimie nucléaire et ses applications» (Paris, 1957; рос. перекл. — «Ядерная химия и ее применение», Москва, 1961), де роз­глянув пита­н­ня ядер. реакції, поділу ядер, дії іонізуючого ви­промінюва­н­ня на рогівку, одержа­н­ня і властивості транс­уранових елементів, ізотопної рівноваги, а також практичні про­блеми викори­ста­н­ня радіо­актив. ізотопів і ядер. ви­промінюва­н­ня в промисловості, біо­логії, геології.