Гайсинський Мойсей

ГАЙСИ́НСЬКИЙ Мойсей (23. 10(04. 11). 1898, с-ще Тараща, нині місто Київ. обл. — 10. 02. 1976, Париж) — хімік. Закін. Катериносл. г-зію, навч. у Харків. (1917–20) та Рим. (1923–27, д-р хімії) університетах. До 1930 працював у лаб. пром. фірми «Томісон–Хаустон» у Парижі. 1930–36 і 1957–63 — у Париз. університеті (від 1959 — проф. радіохімії). 1937–40 і від 1945 — у Нац. центрі наук. досліджень Франції (Париж; від 1955 — директор). Під час 2-ї світової війни викладав у Ліон. університеті. Г. — один із засн. радіац. хімії. Вивчав властивості радіоколоїдів, йодистих сполук азоту; встановив закономірності радіолізу води та водних розчинів сполук; виявив аналогію між активацією реагентів під час ланцюгових радикальних реакцій під дією a-опромінення та ультразвуку, активуючу дію опромінення на каталізатори. Автор фундам. мононографії «La chimie nucléaire et ses applications» (Paris, 1957; рос. перекл. — «Ядерная химия и ее применение», Москва, 1961), де розглянув питання ядер. реакції, поділу ядер, дії іонізуючого випромінювання на рогівку, одержання і властивості трансуранових елементів, ізотопної рівноваги, а також практичні проблеми використання радіоактив. ізотопів і ядер. випромінювання в промисловості, біології, геології.

Літ.: Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991.

Є. І. Гладишевський