Галенко Марко Анатолійович
ГАЛЕ́НКО Марко Анатолійович (27. 07. 1957, с. Дідівщина Фастів. р-ну Київ. обл.) — майстер художньої кераміки. Член НСХУ (2000). Закін. Одес. пед. інститут (1990; викл. Т. Басанець). Від 1978 — художник Гол. упр. «Київпроект»; учителював; одночасно — графік видавництв Києва, зокрема «Політвидав України», «Музична Україна», г. «Молодь України». Від 1988 — співзасн. Київ. твор. обʼєдн. та галереї «Гончарі»; від 1994 — Київ. галереї сучас. мистецтва «Грифон». Працює у галузі худож. кераміки: пластика малих форм, панно та обʼємно-простор. композиції для оздоблення інтерʼєрів, парк. та монум. скульптура, фігур. та декор. пластика, памʼятні медалі. Від 1988 — учасник всеукр., міжнар. мистецьких виставок, симпозіумів та пленерів. Персон. — у Києві (1997–99, 2002–03). Г. звертається до словʼян. архаїки, прагне наблизитися до праістор. знаків-символів, у яких втілено архетипи етнокультури українців. Одна з улюблених тем Г. — козацько-гетьманська. Твори за мотивами укр. фольклору та пісень сповненні радості й гармонії, життєлюбності, фантазії; є сплавом нац. і заг.-людського. Роботи зберігаються в Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., Словʼян. музеї-парку керам. скульптури (Донец. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- декор. пласти — «Чаша життя» (1996), «Молодик» (1997), «Левко та Ганна», «Причастя», «Фаетон» (усі — 1999), «Запали вогонь», «Пливе щука», «Ритуальна посудина» (усі — 2000), «Половецьким шляхом» (2001), «У лісі, де живе сирин», «Кожному щастя хоч раз випадає», «Пливе щука з Кременчука, по воді хвостяка грюка», «І твій батько, і мій батько були добрі козаки» (усі — 2002); скульптури — «Смертельний поєдинок Геракла з левом», «Геродот відкриває скіфів, скіфи відкривають Геродота» (усі — 1998); декор. композиція «Блага вість» (1998); серії — «Вечори на хуторі» (усі — 1999), «Будьмо» (2002).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
