Галицька асамблея

ГА́ЛИЦЬКА АСАМБЛЕ́Я — неофіційна назва регіональної асоціації трьох обласних Рад народних депутатів (Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської), більшість депутатських мандатів до яких у перших демократичних виборах 1990 року здобули пред­ставники національно-демократичних сил. Термін «Г. а.» побутував у сусп. сві­домості ще до поч. роботи новообр. Рад, по-перше, як наслідува­н­ня успіш. кампанії погодж. дій політиків-патріотів 3-х балт. країн у складі тодішнього СРСР (Естонії, Латвії та Литви) і, по-друге, як про­гноз щодо методів опору в легітим. формах через структури рад. влади можливому тиску реакцій. структур КП та союз. центру. Навесні 1990 на поч. роботи новообр. обл. Рад нар. депутатів Галичини перші ознаки протидії місц. владі реалізувалися у серії наклепниц. публікацій та спіл. заяві ЦК КПУ, Президії ВР та РМ УРСР з приводу становища в зх.-укр. областях. Тоді ж термін «Г. а.» компарт. ідеологами під­мінено на «Галицьку автономію», роз­почалася кампанія дис­кредитації як патріот. сил, так і реал. досягнень у сусп. житті та госп-ві 3-х областей, що при­звело до реал. екон. блокади Галичини (від­сутність по­ставки комплектуючих, сировини, пального тощо). Однак упродовж 1990 формал.-юрид. оформле­н­ня спів­робітництва та ко­ординація діяльності 3-х Рад не від­булася, за винятком період. консультацій керівництва Рад, їх виконкомів і спіл. участі в заснуван­ні в липні 1990 та роботі Асоц. демократ. рад України, до якої уві­йшли ще пред­ставники Рад усіх рівнів інших областей України та Київ. міської ради нар. депутатів, де також більшість мандатів мали пред­ставники демократ. сил. Після набу­т­тя чин­ності Закону УРСР від 7 грудня 1990 «Про місцеві Ради народних депутатів і місцеве самоврядува­н­ня» зʼявилася реал. правова основа для по­глибле­н­ня регіон. спів­робітництва у всіх сферах сусп. життя. Голови 3-х галиц. обл. Рад (В. Олійник, В. Чорновіл і М. Яковина) домовилися про проведе­н­ня у Львові Обʼ­єд­наної сесії Івано-Фр., Львів. та Терноп. обл. Рад нар. депутатів (1-ї Г. а.), яка від­булася 16 лютого 1991 в приміщен­ні Львів. театру опери та балету, де 1939 від­булися Збори нар. пред­ставників Зх. України. І місце проведе­н­ня, і тривалі інсинуації щодо якогось прагне­н­ня галиц. політиків до територ. автономії, а також по­жвавле­н­ня на той час у су­спільствах Сх. Європи го­строї дис­кусії щодо пере­гляду геополіт. наслідків пакту Молотова–Ріб­бентропа пі­ді­грівали атмо­сферу — в політ. колах очікували скасува­н­ня Асамблеєю ріше­н­ня Зборів 1939 про воз­зʼ­єд­на­н­ня Зх. України з Рад. Україною в складі СРСР. Однак пере­біг обʼ­єд­наної сесії, кон­структивність прийнятих ухвал знач. мірою сприяли по­ступовому подолан­ню у масовій сві­домості стійких між­регіон. взаєм. упереджень українців різних частин України, які з без­держ. своєї історії винесли різний політ. досвід і різні орієнтації. Найбільше значе­н­ня у цьому звʼязку має прийнята обʼ­єд­наною сесією ухвала «Про єд­ність українських земель», яка ствердила, що основою для воз­зʼ­єд­на­н­ня укр. земель у кордонах однієї держави є Акт злуки УНР та ЗУНР від 22 січня 1919. Друге досягне­н­ня Г. а. — прийня­т­тя ухвали «Про проведе­н­ня 17 березня 1991 року обласних референдумів» (як альтернативи до горбачов. всесоюз. референдуму). Місц. галиц. референдум з його майже девʼяностовід­сотковим «так» держ. незалежності України став ген. репетицією референдуму 1 грудня цього ж року. Ухвалою «Про регіональну Ко­ординаційну раду» та угодою «Про основні принципи спів­робітництва між обласними Радами народних депутатів Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей» було закладено основи якісно від­мін­ної форми між­обл. спів­робітництва. Друга Г. а. від­булася 5 вересня 1991 в Тернополі. Були прийняті ухвали «Про політичну ситуацію в Україні», «Про політичну та історичну оцінку національно-визвольних змагань ОУН–УПА», «Про газету “Західна Україна”», «Про зміну системи місцевих органів державної влади і самоврядува­н­ня», «Про реалізацію в регіоні урядової Про­грами над­звичайних заходів по стабілізації економіки», зверне­н­ня до всіх виборців, політ. партій і громад. організацій у звʼязку з виборами Президента. Після Терноп. сесії створено Галиц. екон. комітет на чолі з В. Пинзеником та робочу групу Г. а. з питань роз­робки нових законо­проектів про організацію держ. влади та місц. самоврядува­н­ня, до складу якої уві­йшли львів. юристи М. Костицький, В. Кампо, М. Мелешко, І. Коліушко, О. Павленко, П. Стецюк та івано-фр. — М. Мацькевич та М. Яковина. Робоча група вже восени 1991 напрацювала три законо­проекти — «Про місцеве самоврядува­н­ня», «Про місцеву державну адміністрацію» та «Про правовий статус області», які були по­дані до ВР України.

Однак у звʼязку з подальшим за­провадже­н­ням ін­ституту президентства в Україні, посиле­н­ням тенденцій централізації в системі держ. виконав. влади, зміною кер. обл. Рад і певною критикою самої ідеї регіон. спів­праці з боку окремих політ. діячів та організацій реалізація проектів у рамках Г. а. по­ступово згорталася. Планована третя обʼ­єд­нана сесія в Івано-Франківську не від­булася.

Завантажити статтю