КРА́СНИЙ Іван Микола­йович (13(26). 11. 1917, м. Словʼянськ, нині Донецька обл. — 08. 08. 1990, Київ) — архі­тек­тор, графік. Чоловік С. Лів­­шиць, батько Т. Красної, дід М. Оль­хо­вої. Член Спілки архітекторів України (1944), Спілки художників України (1951). Закінчив Київський художній ін­ститут (1941; викл. К. Єлева, Ф. Красицький, В. Кричевський, Г. Світлицький), на­вчався у м. Самарканд (Узбеки­­стан) на українському від­ділен­ні Московського художнього ін­ституту (1942–43). Брав участь у ре­­ставрації гробниці Тимура (1941). Працював 1944 в архітектурно-проект­ній майстерні Академії архітектури УРСР; у Київському художньому ін­ституті: 1946–82 — викладач малюнка та акварелі на графічному й архітектурному факультетах, від 1974 — професор кафедри живопису. Учасник мистецьких ви­ставок від 1945. Персональна — у Каневі (Черкаська обл., 1946–81), Марганці (Дні­пропетровська обл., 1984), Києві (1986–87, 1989, посмертні — 1992, 1997, 1999, 2007). Основна галузь — станкова графіка у реалістичному стилі. Створював пере­важно акварелі. Для творчості К. притаман­ні тонко пере­дані тональні і кольорові спів­від­ноше­н­ня. Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Дні­пропетровському, Харківському, Запорізькому, Закарпатському, Миколаївському, Луганському, Кр­аматорському (Донецька обл.), Донецькому, Полтавському, Сімферопольському, Сумському, Рівненському художніх музеях, Херсонському і Кірово­градському крає­знавчих музеях, Шевченківському національному заповід­нику в Каневі.